Ірина Свистун, 
начальник Головного територіального управління юстиції у Сумській області

Головне управління юстиції в  Сумській області Ad impossibilia lex non cogit
Закон не вимагає неможливого
Роз'яснення

Запобігання проявам корупції


Щодо поняття «конфлікту інтересів» передбаченого новим Законом України «Про запобігання корупції»

Інформація щодо особливостей застосування антикорупційного законодавства в частині проведення спеціальної перевірки

Інформація щодо перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про активи

Інформація щодо отримання відомостей про юридичну особу з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення

Відповідальність за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень

Щодо  електронного декларування

Щодо етичної поведінки державного службовця

Методичні рекомендації щодо проведення спеціальної перевірки

 

 



---------------------------------------------------------------------------------------------

Щодо поняття «конфлікту інтересів» передбаченого новим Законом України «Про запобігання корупції»

Новий Закон України «Про запобігання корупції» (далі Закон), що набрав чинності 26.04.2015 значно розширив розуміння поняття конфлікту інтересі. Даному питанню в новому Законі присвячено окремий розділ, що тримав назву «Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів».

Насамперед слід звернути увагу, що новий Закон значно розширив зобов’язання осіб, які визначені цим Законом у разі виникнення конфлікту інтересі. У порівнянні зі старою редакцією Закону України «Про запобігання і протидію корупції», яка основними зобов’язаннями передбачала вжиття необхідних заходів щодо недопущення будь – якої можливості виникнення конфлікту інтересів, а також, у разі його виникнення невідкладно у письмовій формі повідомити безпосереднього керівника про наявність такого конфлікту, то нова редакція Закону, а саме стаття 28 доповнює такі зобов’язання новими пунктами:

- повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

-  не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

-  вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Отже, аналізуючи дану статтю можна побачити що новим Законом встановлені строки повідомлення про наявність конфлікту інтересів.

Після отримання повідомлення керівником, про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів він приймає рішення щодо його врегулювання, про що повідомляє відповідну особу. У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутися за роз’ясненнями до територіального органу Національного агентства з питань запобігання корупції.

Стаття 29 Закону також чітко визначає ряд дій щодо врегулювання конфлікту інтересів, а саме:

-  усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

- застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

- обмеження доступу особи до певної інформації;

- перегляду обсягу службових повноважень особи;

-  переведення особи на іншу посаду;

-  звільнення особи.

Новий розділ присвячений питанню врегулювання конфлікту інтересів також встановлює обмеження щодо доступу до інформації якщо такий конфлікт інтересів пов’язаний з таким доступом та має постійний характер, а також передбачає можливість доручення роботи з відповідною інформацією іншому працівнику органу, підприємства, установи, організації. Також новий розділ Закону передбачає здійснення зовнішнього контролю якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення.

Статтею 34 Закону чітко визначено послідовність дій щодо переведення чи звільнення особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у разі виникнення конфлікту інтересів, що є досить доцільним, так як попередня редакція Закону України «Про засади запобігання і протидію корупції» взагалі не надавала таких роз’яснень.

Стаття 36 Закону деталізує порядок передачі особами, визначеними цим Законом, належних їм корпоративних прав.

Отже, аналізуючи вищевказаний Закон, можна дійти висновку, що новоприйняті норми досить спростили процедуру врегулювання конфлікту інтересів та більш чітко та детально окреслили порядок його вирішення.

  

Відповідальність за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень

 

В залежності від характеру  корупційного діяння, законодавство встановлює різні види юридичної відповідальності за його вчинення. Відповідно до п. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), від 26.04.2015 за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень настає кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальность у встановленому законом порядку.

Ні Кримінальний кодекс України, ні закон не містять чіткої вказівки на вичерпний перелік злочинів, що вважаються корупційними кримінально-караними діяннями, на відміну від Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), що систематизував адміністративні корупційні діяння у одну главу - 13-А. Зазначеним Кодексом передбачені наступні склади адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією: порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами  діяльності (ст. 172-4); порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ст. 172-5); порушення вимог фінансового контролю (ст. 172-6); порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172-7); незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень (ст. 172-8); невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 172-9).

 Якщо самостійно тлумачити Кримінальний кодекс України, випливають такі обов’язкові ознаки кримінального корупційного правопорушення: наявність умислу, наявність діяння (дія або бездіяльність), спеціальний суб’єкт злочину (що передбачено в ст.4 Закону), наявність ознак корупції, передбачених п. 1 ст. 1 Закону.

Разом з тим законодавство не передбачає особливої цивільно-правової відповідальності за корупційні правопорушення, вона настає на загальних підставах. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Виходячи з цього, якщо посадова  (службова) особа юридичної особи публічного права внаслідок корупційних дій (наприклад, комерційного підкупу) заподіює шкоду інтересам певної особи і ця особа звертається з позовом про відшкодування шкоди, юридична особа повинна відшкодувати громадянинові цю шкоду в установленому законом порядку.

 Підставою для притягнення  до дисциплінарної відповідальності відповідно до п. 2     ст. 65 Закону є корупційне  правопорушення  або правопорушення,  пов’язане з  корупцією, якщо судом до винної особи не застосовано покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності,  підлягає притягненню  до дисциплінарної відповідальності

у встановленому законом порядку.

 

 

Щодо електронного декларування

 

Стаття 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі Закон) визначає новий порядок подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Нововведення полягає в тому, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, зобов’язані подати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру шляхом заповнення на офіційному веб – сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за минулий рік, за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції.

Частина 4 статті 45 цього Закону вказує, що у випадку виявлення суб’єктом декларування помилок у поданій ним декларації Національне агентство з питань запобігання корупції за його письмовим зверненням надає можливість їх виправити протягом десяти календарних днів.

Частина 2 пункту  4 статті 45 Закону  говорить, що притягнення суб’єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або за подання у ній завідомо недостовірних відомостей не звільняє суб’єкта декларування від обов’язку подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Аналізуючи нові зміни законодавства можна зробити висновок, що така система декларування доходів є більш прозорою, простою та функціональною у використанні. До того ж, електронний порядок подання декларацій є більш зручним, так як, він заощадить час на друк бланку декларації та подання її до органу в якому працює особа. Тим більше, такі новели у законодавстві можна назвати прогресом, який наближує нас до країн ЄС де електронний документообіг не є новизною.

 

 

 

Щодо етичної поведінки державного службовця

 

В Законі України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі Закон) правилам етичної поведінки присвячений цілий розділ.

Стаття 38 Закону говорить, що особи, на яких поширюється дія цього Закону  під час виконання своїх службових повноважень зобов’язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими. Новий Розділ щодо правил етичної поведінки визначає певні принципи дотримання цих правил, які в себе включають політичну нейтральність, неупередженість, компетентність і ефективність, нерозголошення інформації, утримання від виконання незаконних рішень чи доручень. Що ж означають ці ключові поняття??

Стаття 40 Закону визначає, що політична неупередженість – це необхідність при виконанні своїх службових повноважень дотримуватися політичної нейтральності, уникати демонстрації у будь-якому вигляді власних політичних переконань або поглядів, не використовувати службові повноваження в інтересах політичних партій чи їх осередків або окремих політиків.

Неупередженість відповідно до Закону – це необхідність осіб, на яких поширюється дія цього Закону, діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Стаття 42 Закону говорить про такі поняття як компетентність і ефективність. Ці поняття вказують на необхідність сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконувати службові повноваження та професійні обов’язки, рішення та доручення органів і осіб, яким вищезазначені особи є підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не допускати зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності.

Поняття нерозголошення інформації визначається як необхідність не розголошувати і не використовувати в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала відома у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов’язків, крім випадків, встановлених законом.

Більш розширено трактується стаття 44 Закону утримання від виконання незаконних рішень чи доручень. Вона вказує на те, що особи визначені цим Законом зобов’язані:

- незважаючи на приватні інтереси, утримуватись від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать закону;

- самостійно оцінювати правомірність наданих керівництвом рішень чи доручень та можливу шкоду, що буде завдана у разі виконання таких рішень чи доручень;

- у разі отримання для виконання рішення чи доручення, на їх думку незаконного або такими, що становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам, повинні негайно в письмовій формі повідомити про це керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому вони працюють.

Аналізуючи вищезазначене можна дійти висновку, що ці ключові тези визначені новим Законом дають розуміння державним службовцям про ті рамки за які особа, уповноважена на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування при виконанні своїх службових повноважень не має виходити. А просте дотримання цих правил дозволить дотримуватись чинного законодавства України, а також дасть можливість сміливо назвати себе державним службовцем.

 

 

12.01.2017

 

Україна, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28. Тел./факс (0542) 66-19-48, 66-19-36

© 2016 Головне територіальне управління юстиції у Сумській області
Розробка студії «Данкор Веб» Мапа сайту