Головне управління юстиції в  Сумській області Ad impossibilia lex non cogit
Закон не вимагає неможливого
Роз'яснення

Щодо роботи юридичних служб



Питання:
1.Діловодство юридичної служби 

2. Особливості ведення діловодства в юридичній службі

3. Планування роботи юридичної служби

4.Правове регулювання діяльності юридичних служб органів виконавчої влади, державних підприємств, установ, організацій та господарських об’єднань

5.Організація роботи юридичної служби

6.Поняття «юридична служба» та її роль на підприємстві

7.Поняття, види та порядок застосування правочинів

8.Ведення позовної роботи на підприємстві, в установі, організації

9.Загальні методи і прийоми претензійної роботи, її організаційні форми

10.Робота юридичної служби в галузі додержання законодавства про працю

11.Повноваження юридичної служби щодо забезпечення законодавства про працю

12.Організація роботи юридичної служби в галузі правового інформування
---------------------------------------------------------------------------------------------

Діловодство юридичної служби
 
Одним із пріоритетів організації роботи юридичної служби є чітке і своєчасне ведення діловодства з правових питань. Типовою інструкцією з діловодства в центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року    № 1242 (далі – Типова інструкція з діловодства) визначені основні правила ведення діловодства. Органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації (далі - підприємства) організовують ведення діловодства на підставі власних інструкцій з діловодства, розроблених відповідно до Типової інструкції з діловодства, а також регламентів та національних стандартів на організаційно – розпорядчу документацію.Діловодство – це вид діяльності, пов’язаний із обліком, реєстрацією, зберіганням документів та контролем за їх виконанням.Зазвичай основну роботу з діловодства здійснюють спеціальні структурні підрозділи підприємства, але частину роботи з діловодства виконують й інші структурні підрозділи, служби, відділи. Це стосується і юридичної служби, для діяльності якої характерна опрацювання великого масиву різних документів.За характером виконання функцій юридична служба пов'язана із багатьма структурними підрозділами підприємства, вона отримує значну кількість офіційних матеріалів, які подаються їй на візування (розпорядчі акти, господарські договори), а також готує претензійні, позовні та інші матеріали. У зв'язку з обмеженням строків оформлення документів слід вести своєчасний і правильний облік та контроль за рухом службових документів.Система діловодства визначається залежно від організаційної структури юридичної служби, обсягу покладеної роботи із правового обслуговування і визначення в конкретному підприємстві форм і правил ведення, обліку і збереження юридичних та інших документів.Для обліку і контролю виконання (або руху) ділових паперів,  претензійних, позовних та інших матеріалів використовуються реєстраційні журнали, із занесенням до них необхідних даних про відповідний документ та відповідні справи. Формування справ – це групування документів у справи відповідно до номенклатури справ.Згідно Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2012 № 578/5 для організації правового забезпечення управління органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій під час документування створюються наступні документи:
1) документи (постанови, рішення, приписи, акти, висновки, запити, довідки, листи) з пи­тань до­три­ман­ня норм за­ко­но­дав­с­т­ва, вирішення конфліктів, спорів та інших правових питань;
2) ко­пії до­ку­мен­тів (по­зо­в­ні за­яви, ак­ти, доручення, апеляційні скарги, до­від­ки, до­по­ві­д­ні за­пи­с­ки, ха­ра­к­те­ри­с­ти­ки тощо), що по­да­ю­ть­ся до су­до­вих ор­га­нів; ко­пії рі­шень, ви­ро­ків, окре­мих ух­вал, поста­нов;
3) документи (огляди, довідки, доповідні записки, відомості, листи) про організацію та стан правової роботи;
4) документи (висновки, довідки, листи) з проведення правової експертизи;
5) листування з правових питань, у тому числі про роз’яснення законодавства;
6) ли­с­ту­ван­ня про скла­ден­ня дого­во­рів та угод, фор­ми до­го­ворів;
7) ли­с­ту­ван­ня про ви­ко­нан­ня ви­ро­ків, рі­шень, ух­вал су­до­вих ор­га­нів;
8) ко­ди­фі­ка­цій­ні кар­то­те­ки і по­ка­ж­чи­ки (електронні бази даних) за­ко­но­дав­чих ак­тів та ін­ших нор­ма­ти­в­них актів (на­ка­зів, ін­ст­ру­к­цій, пра­вил тощо);
9) жу­р­на­ли (книги) об­лі­ку пре­тен­зій та по­зо­вів;
10) кни­ги за­пи­сів юри­ди­ч­них кон­суль­та­цій.
Налагоджене діловодство дає змогу орієнтуватися у всіх питаннях, яке розглядає юридична служба, швидко підготувати довідку, зробити висновки та огляди тощо. Діловодство юридичних служб має бути організоване, виходячи із максимального зменшення ділових документів, розробки і використання типових форм документів і встановлення чіткого порядку їх оформлення; розробки і застосування найбільш раціональної системи контролю за рухом претензій, позовів у судах різних інстанцій, інших документів, які забезпечують систематичний контроль за ними; розробки номенклатури справ, які обмежені питаннями, віднесених до компетенції юридичних служб (юрисконсультів).   

Начальник Ямпільського
районного управління юстиції                                                Т.В.Сенченко
11.10.2013
Особливості ведення діловодства в юридичній службі
 
У роботі працівників юридичної служби велике значення має чітке і своєчасне ведення діловодства з правових питань. Це одна з важливих сфер правової роботи.За характером виконання функцій юридична служба пов'язана із багатьма структурними підрозділами органу виконавчої влади, підприємства, вона отримує значну кількість офіційних матеріалів, які подаються їй на візування (локальні та інші акти, господарські договори), а також готує претензійні, позовні та інші матеріали. У зв'язку з обмеженням строків оформлення документів слід вести своєчасний і правильний облік та контроль за рухом службових документів.Система діловодства визначається залежно від організаційної структури юридичної служби, обсягу покладеної роботи із правового обслуговування і визначення в конкретному органі виконавчої влади, на підприємстві форм і правил ведення, обліку і збереження юридичних та інших документів.Проте, для більш зручного ведення законодавством законодавчо передбачено загальне правило ведення діловодства, яке визначене Національним стандартом України ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлювання документів» та Типовою інструкцією з діловодства в центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1242 (далі – Типова інструкція з діловодства).Для обліку і контролю виконання (або руху) ділових паперів,  претензійних, позовних та інших матеріалів  використовуються окремі реєстраційні журнали із занесенням до них необхідних даних про відповідний документ. Такі журнали можуть вестися й за допомогою комп’ютера в електронному вигляді.Відповідно до функціональних обов'язків юрисконсульт повинен вести з урахуванням специфіки господарської і фінансової діяльності органу виконавчої влади, підприємства таку документацію:1) журнали обліку претензій, заявлених у інтересах органу виконавчої влади, підприємства і отриманих від інших підприємств;2) журнали обліку позовної роботи (заявлених позовів у інтересах органу виконавчої влади, підприємства і заявлених до органу виконавчої влади, підприємства);3) журнали обліку виконання господарських договорів (якщо це питання не внесено до обов'язків економічної, бухгалтерської, договірної або іншої служби);4) план правової роботи (річний, піврічний, квартальний, в окремих випадках місячний та індивідуальний план) та матеріали з його виконання;5) журнал обліку проведення лекцій, семінарів, виробничих, конференцій з правових питань (копії виступів у газетах, журналах, на радіо або телебаченні);6) журнал прийому громадян і працівників органу виконавчої влади, підприємства для розгляду звернень, заяв і скарг з правових питань;7) журнал обліку відшкодування збитків, завданих суб'єкту господарювання шляхом крадіжок, нестач, невиконанням договірних зобов'язань, сплатою пені, штрафів, ліквідації простроченої дебіторської заборгованості тощо.Документи з претензійних та позовних матеріалів мають зберігатись в окремих папках (нарядах) по кожній справі з вказівкою номера справи, найменування сторони, суми претензії або позову, дати початку та її закінчення.Якщо таких справ за рік небагато - вони підшиваються в одній папці за порядком номерів справ, відмічених у журналі реєстрації.Практика роботи юридичних служб органів виконавчої влади, підприємств свідчить, що доцільно також вести справу «Довідки і висновки», в якій підшиваються копії довідок, висновків, аналізів та іншої документації стосовно проведеної правової роботи.Журнали контролю укладених договорів повинні вести не юрисконсульти, а керівники відповідних структурних підрозділів підприємства (договірного, економічного, бухгалтерського). Вони мають надавати юрисконсульту довідки про стан виконання і допущені порушення договірних зобов'язань. Така практика є доцільною і ефективною, адже довідки складаються компетентними спеціалістами і юрисконсульти в такому випадку мають можливість негайно вживати відповідні заходи правового впливу до порушників договірної та виконавчої дисципліни органу виконавчої влади, підприємства.Крім цих журналів, працівники юридичних служб можуть вести на свій розсуд й іншу необхідну документацію. Вся документація, яка ведеться юридичною службою органу виконавчої влади, підприємства має бути передбачена номенклатурою справ структурного підрозділу.Отже, діловодство юридичних служб має бути організованим, виходячи із максимального зменшення ділових документів, розробки і використання типових форм документів і встановлення чіткого порядку їх оформлення; розробки і застосування найбільш раціональної системи контролю за рухом претензій, позовів у судах різних інстанцій, інших документів, які забезпечують систематичний контроль за ними; розробки номенклатури справ, які обмежені питаннями, віднесених до компетенції юридичних служб (юрисконсультів) органів виконавчої влади, підприємств.   

Головний спеціаліст Охтирського 
міськрайонного управління юстиції                                             І.І. Луценко
07.10.2013
Планування роботи юридичної служби
 
Правильна організація роботи юридичної служби неможлива без її планування. Здійснення планування роботи юридичної служби є одним із заходів забезпечення ефективної діяльності її працівників.
Коли робота і діяльність юридичної служби не плануються, проведені нею заходи нерідко випадкові, несистемні, їх ефективність низька.
Як правило, плани складаються поточні і перспективні, можуть бути місячними, квартальними, піврічними і річними.
Питання строку планування визначаються органом виконавчої влади, підприємством та її юридичною службою самостійно.
Всі плани роботи юридичної служби обов'язково погоджуються з керівником органу виконавчої влади, підприємства.
Розроблюючи плани роботи юридичної служби, необхідно суворо дотримуватись таких вимог:
- безперервності планування;
- обрання основного напрямку в роботі, пов'язаного зі специфікою діяльності органу виконавчої влади,підприємства;
- комплексності, оперативності, реальності заходів;
- здійснення контролю за виконанням планових заходів, перевірки їх ефективності.
Кожна галузь має певну специфіку правової роботи, тому не існує єдиних вимог до змісту плану роботи юридичних служб, але основні розділи плану мають відповідати основним завданням юридичної служби органу виконавчої влади, підприємства, визначених пунктами 10, 11 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 (із змінами), крім поточної правової роботи – візування проектів наказів, розпоряджень, рішень, постанов, участь і виступи у судових засіданнях судів загальної юрисдикції, спеціалізованих судах, надання юридичних консультацій, яка не планується і виконується в разі потреби. До плану роботи необхідно включати питання звітності, яка надається вищестоящим органам.
При плануванні правової роботи необхідно враховувати її обсяг і характер, кількість юристів та їхню кваліфікацію.
Щодо заходів, які зазначаються у плані, то це мають бути конкретизовані та деталізовані завдання. Терміни виконання повинні бути чіткі, із зазначенням
конкретної дати виконання. Слід уникати неконкретних, декларативних формувань змісту, наприклад, "здійснювати контроль" та ін.
В обов’язковому порядку у планах проставляються відмітки про виконання, де зазначається дата виконання та номер документу (де він зберігається), який свідчить про виконання того чи іншого пункту плану.
Правову роботу слід планувати за такими основними розділами:
1) участь юридичної служби на апаратних нарадах, колегіях та правові питання, які на них плануються розглянути;
2) робота з забезпечення законності у підготовці проектів документів правового характеру, що видаються органом виконавчої влади,підприємством;
3) участь разом з іншими структурними підрозділами у підготовці проектів нормативних актів,  а в окремих випадках – самостійна їх підготовка;
4) дотримання договірної дисципліни: участь у підготовці проекту договорів з відповідними структурними підрозділами, до компетенції якого належить питання, що становлять предмет договору;
5) узагальнення практики укладання та виконання господарських договорів за минулий період, розроблення на цій основі пропозицій з організації та покращення договірної роботи, а також заходів з усунення виявлених недоліків; розробка форм договорів, облік виконання договорів, аналіз та узагальнення судової практики порушення договірних зобов'язань, перевірка відповідності господарських договорів чинному законодавству;
6) організація претензійно-позовної роботи, здійснення аналізу і ведення обліку цієї роботи;
7) додержання чинного законодавства про працю та зміцнення трудової дисципліни.
У планах  також можуть зазначатися інші питання, розв'язання яких належить до компетенції юридичної служби.
При підготовці планів слід виходити із результатів аналізу звітних даних щодо організації та стану роботи з укладання господарських договорів; стану претензійно-позовної роботи, застосування чинного законодавства та інших нормативно-правових актів та заходів, які вживаються для покращення стану правової роботи.
Слід звернути увагу і на те, що єдиної системи і методики планування правової роботи для всіх суб’єктів господарювання дотепер немає.
Плани правової роботи повинні відображати особливості вирішення основних господарських, фінансових та інших проблем суб’єкта господарювання і визначати комплекс першочергових правових питань, вирішення яких необхідне для забезпечення законності в конкретному суб'єкті господарювання, поліпшення правовими засобами його економічної ефективності.
Велике значення для правильної організації юридичної роботи має здійснення контролю за виконанням планів.
Контроль за виконанням плану роботи може здійснюватись:
- попередній – з метою усунення недоліків, що могли виникнути при розробці плану;
- поточний (оперативний) – з метою виявлення труднощів у реалізації плану, визначення та усунення недоробок, оцінки фактичного стану виконання на конкретну дату;
- заключний (наступний) – для оцінки ступеня реалізації поставлених завдань.
Оперативний контроль за строками, якістю і ефективністю проведення працівниками юридичної служби заходів здійснює керівник юридичної служби.
 
 
Головний спеціаліст Недригайлівського
районного управління юстиції                                           Н.В.Олександренко
14.10.2013

Правове регулювання діяльності юридичних служб органів виконавчої влади, державних підприємств, установ, організацій та господарських об’єднань

 

Правове регулювання діяльності юридичних служб органів виконавчої влади, державних підприємств, установ, організацій визначається «Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 26 листопада 2008 р. № 1040 (далі — Загальне положення).

Цей правовий акт регулює діяльність юридичних служб органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій та розповсюджений на діяльність юридичної служби державного господарського об’єднання. Проте, щодо правового регулювання діяльності юридичних служб підприємств недержавних організаційно-правових форм господарювання ця постанова уряду носить рекомендаційний характер.

Юридична служба органу виконавчої влади, державного підприємства утворюється обов’язково, як самостійний структурний підрозділ. Вид такого юридичного підрозділу залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи і може бути утворений у формі юридичного департаменту, управління, відділу, сектору. На підприємстві функції юридичної служби може виконувати юрисконсульт відповідної категорії.

Для представлення інтересів в судах під час розгляду справ, стороною або третьою особою в яких є орган виконавчої влади, підприємство, вимагається, щоб у складі юридичної служби був утворений відповідний підрозділ. Такі повноваження при незначній кількості спеціалістів юридичної служби можуть покладатись окремо на спеціаліста-юрисконсульта.

Юридична служба органу виконавчої влади, підприємства у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, Загальним положенням про юридичну службу, функціональними (посадовими) обов’язками конкретного органу виконавчої влади, підприємства, а також іншими нормативно-правовими актами.

З питань організації та проведення правової роботи юридична служба повинна керуватися актами Міністерства юстиції України та відповідних органів центральної виконавчої влади.

До кола основних завдань юридичної служби органу виконавчої влади, державних підприємств належить організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання порушень вимог законодавства, інших нормативних актів, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов’язків, а також представлення інтересів у судових органах.

Юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації та господарського об’єднання. Окрім того, юридична служба міністерства, іншого органу виконавчої влади повинна спрямовувати, координувати правову роботу, та здійснювати методичне керівництво та перевірку проведення такої роботи на підприємстві, яке належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, у його філії, представництві.

Видання нормативно-правового акта, а також подання його проекту керівнику органу виконавчої влади, державного підприємства для його прийняття чи погодження без попереднього розгляду та погодження з юридичною службою не допускається.

Відповідно до вимог Загального положення передбачено, що пропозиції юридичної служби в частині приведення нормативно-правових актів та інших правових (локальних) документів органу виконавчої влади, підприємств, у відповідність із законодавством є обов’язковими для розгляду керівником. У разі неврахування пропозицій юридичної служби або часткового їх врахування юридична служба подає керівникові письмовий висновок до проекту локального акта.

Покладення на юридичну службу органу виконавчої влади, підприємства обов’язків, що не належать або виходять за межі її компетенції не допускається.

На юридичну службу органу виконавчої влади, підприємства покладено такі основні завдання:

   - забезпечення правильного застосування в органі виконавчої влади, на підприємстві законодавчих нормативно-правових актів та інших правових документів;

   - подання керівнику органу виконавчої влади, підприємства пропозиції щодо вирішення правових питань, пов’язаних з господарсько-фінансовою та іншою діяльністю.

- зобов’язано юридичну службу органу виконавчої влади, підприємства здійснювати правову експертизу проектів актів та інших правових документів, підготовлених відповідними структурними підрозділами, погоджувати і візувати їх при наявності віз керівників заінтересованих структурних підрозділів або осіб, що їх заміщають. Якщо юридичною службою виявлено невідповідність проекту акта або іншого правового документа вимогам чинного законодавства, вона подає заінтересованому структурному підрозділу письмові обґрунтовані пропозиції щодо приведення такого акта у відповідність до правових норм відповідного законодавчого або іншого нормативно-правового акту.

В обов’язки юридичної служби також входить інформування керівника органу виконавчої влади, державного підприємства про необхідність вжиття заходів для внесення змін та інших локальних актів і документів, або визнання їх такими, що втратили юридичну силу або про необхідність їх скасування.

Крім того, важлива увага приділена Загальним положенням і тому, щоб юридична служба органу виконавчої влади, підприємства брала активну участь у забезпеченні належного захисту майнових і законних інтересів у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань з боку інших підприємств та організацій.

Одним із основних завдань юридичної служби органу виконавчої влади, підприємства є сприяння своєчасного вжиття заходів щодо усунення допущенних порушень, зазначених у документах прокурорського реагування, в судових рішеннях та у відповідних документах правоохоронних і контролюючих органів, подання керівнику органу виконавчої влади, підприємства пропозицій, щодо удосконалення правового забезпечення діяльності органу виконавчої влади, підприємства та письмових висновків стосовно правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат та надання правової оцінки фактам недостач крадіжок, безгосподарності, випуску недоброякісної продукції і псування майна.

Також зобов’язано юридичну службу розглядати матеріали про відшкодування матеріальної шкоди за рахунок винних осіб, що повинні готуватись відповідними структурними підрозділами на основі економіко-правового аналізу даних бухгалтерського обліку, статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності підприємства та матеріалів перевірок, проведених правоохоронними та контролюючими органами.

На юридичну службу покладено виконання обов’язків щодо здійснення контролю за дотриманням структурними підрозділами органу виконавчої влади, підприємства, встановленого порядку пред’явлення і розгляду претензій та організовувати не лише претензійну, а й позовну роботу і проводити аналіз здійснення такої роботи.

В коло обов’язків юридичної служби органу виконавчої влади, підприємства, входить сприяння дотримання законності у реалізації прав трудового колективу підприємства, участь у підготовці заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, забезпечення правильного застосування норм трудового, житлового, пенсійного та іншого законодавства, ведення обліку актів законодавства, підтримання їх у контрольному стані та їх зберігання, збирання інформації про інформаційне оприлюднення актів законодавства в друкованих виданнях. Крім того, юридична служба зобов’язана організовувати і проводити роботу з питань підвищення правових знань працівників, роз’яснювати практику застосування законодавства та надавати юридичні консультації.

Юридичним службам органу виконавчої влади, державних підприємств, установ, організацій та господарських об’єднань надані наступні права:

   - перевіряти дотримання законності структурними підрозділами органу виконавчої влади, підприємства;

- одержувати в установленому порядку для виконання покладених на неї завдань необхідні документи, інформації, довідки, розрахунки, інші матеріали;

   - залучати за згодою керівників структурних підрозділів спеціалістів органу виконавчої влади, підприємства з метою підготовки проектів нормативно-правових актів та інших документів, а також розроблення і здійснення заходів, які проводяться юридичною службою відповідно до покладених на неї завдань;

   - інформувати керівника органу виконавчої влади, підприємства про покладення на юридичну службу обов’язків, що виходять за межі її компетенції, а також про випадки неподання або несвоєчасного подання на вимогу юридичної служби необхідних матеріалів. На орган виконавчої влади, державне підприємство покладено обов’язок подання Міністерству юстиції України та його територіальним органам у встановлені ними строки інформації про наявність в його структурі юридичної служби, її вид, склад працівників, їх фаховий та освітній рівень, потребу в юридичних кадрах.

Орган виконавчої влади, підприємство зобов’язане створювати умови для належної роботи і підвищення кваліфікації працівників юридичної служби, забезпечувати їх окремим приміщенням, телефонним та електронним зв’язком, сучасними комп’ютерами та оргтехнікою, транспортом для виконання службових обов’язків, нормативно-правовими актами і довідковими матеріалами, іншими посібниками та літературою з правових питань, електронною системою інформаційно-правового забезпечення, а також доступом до інформаційних баз.

Загальним положенням про юридичну службу встановлено, що у разі неналежного виконання керівником юридичної служби органу виконавчої влади, підприємства покладених на нього завдань, Міністерство юстиції України та його територіальні органи мають право порушувати питання про притягнення його до відповідальності згідно із законодавством.

Заслуговує уваги визначена нова правова норма про те, що на керівника юридичної служби органу виконавчої влади, підприємства покладено такі обов’язки, як забезпечення виконання завдань покладених на юридичну службу. Також на керівника юридичної служби органу виконавчої влади покладено пунктом 24 Загального положення про юридичну службу, здійснювати належний контроль та координацію діяльності юридичних служб підприємств, що належать до сфери управління органу виконавчої влади.

Керівники юридичних служб державних органів зобов’язані подавати пропозиції керівникам органу влади, підприємств щодо прийняття на роботу, переведення, звільнення працівників юридичної служби підприємства керівників і працівників юридичної служби підприємства, що належить до сфери управління органу виконавчої влади, їх заохочення або притягнення до відповідальності згідно із законодавством.

Таким чином, Загальне положення певною мірою сприяє створенню нових юридичних формувань в органах виконавчої влади, на підприємствах, їх ефективному функціонуванню, удосконаленню правової роботи та створенню нових правових організаційних основ із забезпечення законності у роботі органів виконавчої влади, підприємств, попередженню порушень прав і законних інтересів.

 

Головний спеціаліст Сумського

районного управління юстиції                                                Л.А.Якименко

14.10.2013

Організація роботи юридичної служби

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040 було затверджено «Загальне Положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації», яким визначено, що основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування,   неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства,  інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади, підприємства в судах.

Юридична  служба  органу  виконавчої  влади,  підприємства утворюється   як  самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру  та складності правової роботи (департамент, управління, відділ, сектор). На підприємстві функції юридичної служби може виконувати юрисконсульт   відповідної категорії. Юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові органу виконавчої влади, підприємства.

Для представлення інтересів держави в судах під час розгляду справ, стороною або третьою особою в  яких є органи виконавчої влади, у складі юридичної служби утворюється відповідний підрозділ або такі повноваження надаються окремій посадовій особі.

Орган виконавчої влади, підприємство зобов'язані створювати умови для  належної роботи і підвищення кваліфікації працівників юридичної служби,   забезпечувати їх окремим приміщенням, телефонним та електронним зв'язком,  сучасними комп'ютерами та оргтехнікою, транспортом для виконання  службових обов'язків, нормативно-правовими актами і довідковими матеріалами, іншими посібниками та літературою з правових питань,  електронною системою інформаційно-правового забезпечення, а також доступом до інформаційних баз.

Правильна організація роботи юридичної служби неможлива без її планування. Як правило, плани складаються поточні і перспективні, можуть бути місячними, квартальними, піврічними і річними. Питання строку планування визначаються юридичною службою самостійно.

Поточна правова робота - це візування проектів наказів, розпоряджень, рішень, постанов, розгляд заявлених претензій і позовів, участь і виступи у судових засіданнях, прийом громадян та надання їх юридичних консультацій.

У роботі працівників юридичної служби є чітке і своєчасне ведення діловодства з правових питань. Це одна з важливих сфер правової роботи. За характером виконання функцій юридична служба пов'язана із багатьма структурними підрозділами суб'єкта господарювання, вона отримує значну кількість офіційних матеріалів, які подаються їй на візування (локальні та інші акти, господарські договори), а також готує претензійні, позовні та інші матеріали.

Основна частина завдань полягає в роботі із законодавчою базою. Так, юридична служба органу виконавчої влади, підприємства забезпечує    правильне застосування нормативно-правових актів та інших документів,  подає  керівникові пропозиції щодо вирішення правових питань, пов'язаних з діяльністю органу виконавчої влади, підприємства; розробляє та бере участь у розробленні проектів актів та інших документів; проводить юридичну  експертизу  проектів  актів  та інших документів,  підготовлених структурними підрозділами органу виконавчої влади, підприємства, погоджує  (візує)  їх  за наявності віз керівників заінтересованих структурних підрозділів або осіб, що  їх заміщують. У зв’язку з цим, у юрисконсульта має бути в наявності нормативно – правові акти,  які мають відношення не тільки до виду діяльності органу виконавчої влади, підприємства, в якій він працює, а й із загальних питань. 

Найбільш  раціональна послідовність здійснення оцінки проекту полягає у  зіставленні його спочатку з нормативно-правовими актами більшої юридичної сили, що містять положення загального характеру, потім з максимально близькими за предметними характеристиками нормативно-правовими актами одного рівня і, нарешті, з актами меншої юридичної сили, які мають визначати порядок виконання приписів проекту.

Слід зауважити, що територіальні органи юстиції наділені правом порушувати   питання про притягнення керівника юридичної служби місцевого органу  виконавчої влади, територіального (місцевого, регіонального) органу  центрального органу виконавчої влади, урядового органу в системі міністерств,  державного господарського об'єднання, підприємства, установи, організації до відповідальності згідно із законодавством у разі неналежного виконання   покладених на нього завдань стосовно організації правової роботи.  

 

Головний спеціаліст Тростянецького

районного управління юстиції                                                     В.І.Рагуліна

18.10.2013

Поняття «юридична служба» та її роль на підприємстві

 

Точне і неухильне виконання вимог законодавства - одна з головних умов нормального функціонування підприємств усіх форм власності, організацій та установ. Цим і визначається значна роль юридичної служби.
У широкому значенні під юридичної службою розуміється сукупність всіх правових підрозділів або спеціально уповноважених посадових осіб, у господарських та інших організаціях з метою сприяння законності у їх діяльності.
У вузькому розумінні цього поняття маються на увазі відповідний підрозділ, група посадових осіб або особа, що займається правовою роботою на підприємстві.
Юридична служба - самостійна функціональна служба підприємства, що виконує контрольні функції за дотриманням чинного законодавства на даному підприємстві і надає правову допомогу керівникам, адміністрації та підрозділам підприємства у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням законодавства.
Говорячи про нормативні акти, що регулюють діяльність юридичної служби, необхідно враховувати, що основним правовим актом, що закріплює правове становище юридичної служби, є Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 (далі – Загальне положення). Даний нормативний акт визначає основні завдання, права та обов'язки юридичної служби.
Заборонено покладати на юридичну службу обов'язки, які не стосуються правової роботи і не передбачені Загальним положенням. Це є своєрідною гарантією того, що юристи будуть займатися виключно правовою роботою та виконувати функції, покладені на них законодавством.
Юридична служба підприємства безпосередньо підпорядковується керівникові підприємства.
Юридичні служби підприємств з питань організації та методики здійснення правової роботи керуються рекомендаціями Міністерства юстиції України. Підприємство зобов'язане створювати умови для нормальної роботи і підвищення кваліфікації працівників юридичної служби, забезпечувати їх окремим приміщенням, телефонним зв'язком, сучасними засобами оргтехніки, транспортом для виконання службових обов'язків, законодавчими та іншими матеріалами, літературними джерелами з правових питань.
Ефективність правової роботи на підприємстві залежить від визначення оптимальної організаційної структури юридичної служби і необхідної кількості штатних одиниць з урахуванням обсягу роботи і особливостей діяльності підприємств, для доцільного юридичного обслуговування.
Особливе місце в діяльності юридичних служб посідає договірна робота. Юридична служба підприємства організовує  роботу,  пов'язану  з  укладенням  договорів (контрактів), бере участь у їх підготовці та здійсненні  заходів, спрямованих на виконання договірних зобов'язань, забезпеченні захисту майнових прав і законних інтересів органу виконавчої влади, підприємства, а  також погоджує (візує) проекти договорів за наявності погодження (візи)   керівників заінтересованих структурних підрозділів.
Юридична служба у цілях правового забезпечення виконання договірних зобов’язань повинна:
- забезпечувати законність документів правового характеру з питань договірної роботи;
- організовувати разом з іншими структурними підрозділами договірну та претензійну роботу;
- приймати участь в укладанні господарських договорів;
- приймати участь в забезпеченні правовими засобами контролю за виконанням договорів;
- роз’яснювати чинне законодавство з питань укладання та виконання договорів;
- аналізувати практику договірно-претензійної роботи.
Крім договірної роботи на юридичну службу покладається організація  претензійної  та  позовної  роботи.  
Претензійна та позовна робота на підприємстві повинна сприяти:
- забезпеченню виконання договірних зобов'язань у всіх сферах діяльності;
- економії та раціональному використанню матеріальних, трудових,  фінансових,  паливно-енергетичних,  сировинних та інших видів ресурсів;
- зниженню непродуктивних витрат та усуненню причин і умов, що їх спричиняють;
- забезпеченню захисту і відновленню порушених майнових прав та інтересів підприємств, що охороняються законом;
- забезпеченню відповідальності порушників договірних зобов'язань;
- ефективному використанню законодавства для поліпшення економічних  показників господарської діяльності та запобіганню його порушенням.
 До претензійної та позовної роботи відносяться:
- підготовка, одержання та  складання  документів, необхідних для пред'явлення і розгляду претензій та позовів;
- пред'явлення і розгляд претензій та підготовка позовів;
- підготовка необхідних документів при розгляді справи в суді (відзиви, заяви, скарги);
- захист інтересів підприємства при розгляді майнових, переддоговірних та інших спорів в господарському та інших судах;
- здійснення організаційно-технічних заходів (реєстрація, облік, зберігання та відправка претензійно-позовних матеріалів);
- забезпечення контролю за претензійно-позовним провадженням;
- розгляд, аналіз, узагальнення результатів претензійної та позовної роботи;
- підготовка висновків, пропозицій щодо поліпшення претензійної та позовної роботи.
Разом з іншими структурними підрозділами юридична служба бере участь у реалізації практично всіх функцій управління міністерством, підприємством та іншим господарчим органом, посідаючи при цьому особливе місце: через юридичну службу держави не тільки забезпечу, а й контролює додержання  законності та державної дисципліни в діяльності підприємств, установ і організацій.
 
Головний спеціаліст Лебединського
районного управління юстиції                                                    О.М.Несмашна
18.10.2013

Поняття, види та порядок застосування правочинів

 

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу правочин – це дія особи, спрямована на виникнення зміни або припинення цивільних прав і обов’язків. Крім того, слід розуміти, що правочин може бути підставою інших видозмін правовідносин таких як призупинення, повноваження, реалізації. При цьому він може бути одночасно підставою припинення одних правовідносин і – виникнення або зміни інших.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів такими рисами:

1) правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату. Це відрізняє їх від такого виду юридичних фактів, як події, котрі відбуваються та створюють правові наслідки незалежно від волі суб’єктів цивільного права (повінь, шторм, землетрус тощо);

2) правочини завжди є діями фізичної або юридичної особи. Цим вони відрізняються від адміністративних актів (актів управління), які видають органи державної влади та управління і їхні службові особи (наказ, розпорядження тощо);

3)правочини завжди є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин. Цим вони відрізняються від правопорушень або ж деліктів (завдання шкоди і т.п.), котрі тягнуть виникнення охоронних правовідносин, пов’язаних із відшкодуванням шкоди, стягненням штрафу і т.п.;

4) воля у правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов’язків. Це відрізняє їх від юридичних вчинків, де волевиявлення особи, як таке, не має юридичного значення, бо наслідки визначені безпосередньо у законі (знахідка скарбу тощо);

5) правочини є діями, що опосередковують динаміку цивільних відносин між фізичними та юридичними особами. Цим вони відрізняються від такого виду юридичних фактів, як акти цивільного стану, котрі, по-перше, об’єднують і події, і дії; по-друге, нерозривно пов’язані з фізичною особою і не стосуються осіб юридичних; по-третє, служать передумовою виникнення у фізичної особи можливості бути суб’єктом цивільних прав і обов’язків.

Правочини можуть бути односторонніми та двох- чи багатосторонніми (договори). Їхній взаємозв’язок визначається правовою аксіомою: “Кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором».

Одностороннім правочин визначається у разі, якщо для виникнення, припинення або іншої видозміни цивільних прав і обов’язків достатньо волевиявлення однієї сторони (наприклад, волевиявлення спадкодавця-заповідача при складанні заповіту). При цьому згадана «одна сторона» може бути представлена однією або кількома фізичними або юридичними особами.

Двосторонній чи багатосторонній правочин є договором. Договір – це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Прикладом двостороннього правочину може бути договір купівлі-продажу, оренди, дарування та ін. Прикладом багатостороннього правочину (багатостороннього договору) є договір про спільну діяльність. При цьому, на кожній стороні як двостороннього, так і багатостороннього правочину, може виступати кілька осіб.

Правочини можливо класифікувати і за іншими критеріями, а саме:

1) правочини реальні та консенсуальні. Консенсуальним є правочин, у якому для настання правових наслідків досить досягнення сторонами угоди з усіх істотних умов(приклад: договір купівлі-продажу);

2) правочини оплатні та безоплатні. У безоплатних обов’язок здійснити матеріальні витрати має тільки одна із сторін (приклад: договір дарування);

3) правочини абстрактні та казуальні. Правочини, у яких вказані підстави їхнього укладення, називаються казуальними. Абстрактними вважаються ті правочини, в яких не мають значення підстави їхнього здійснення (прикладом абстрактного правочину є видача векселя).

4) правочини строкові та безстрокові. У строкових правочинах визначено момент виникнення прав та обов’язків, тривалість та момент припинення. У безстрокових правочинах терміни та строки не застерігаються.

До правовідносин, які виникають з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про обов’язки та договори. Це правило є загальним, але не стосується тих норм, зміст яких суперечить сутності одностороннього правочину. Винятки з нього також можуть бути встановлені актами цивільного законодавства.

Умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатність сторін, характеру волевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.

Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суб’єктами правочину можуть бути лише особи, які мають необхідний обсяг правочиноздатності, що є елементом цивільної дієздатності: порушення цієї вимоги тягне визнання правочину не дійсним.

Волевиявлення учасника правочину має бути:

1) вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо; формуватися в умовах, за яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, уявлення про його характеристику тощо);

2) таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб’єктів правочину. У разі, коли воля суб’єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню (мало місце насильство, особа знаходилася під впливом погрози, обману тощо), правочин визнається недійсним.

При укладенні правочину обов’язковим є дотримання передбаченої законом форми (простої письмової, нотаріальної). Порушення вимог щодо форми правочину тягне за собою визнання його недійсним або настання інших наслідків.

Правочин має бути реальним, тобто спрямованим на фактичне настання правових наслідків. Правочин, вчинений без наміру створити правові наслідки, є недійсним, як фіктивний, тобто вчинений лише для виду.

Правочини, що вчиняються батьками (усиновлювачами) не можуть суперечити права та інтереси їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За загальним правилом усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, щодо яких потрібне нотаріальне посвідчення, або державна реєстрація, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги, на підставі правочину з іншою стороною має бути виданий документ, що підтверджує підставу та суму одержаних коштів.

Правочини на виконання договору мають за домовленістю сторін вчинятися в усній формі навіть тоді, коли для самого договору передбачена письмова форма. Проте, усні правочини на виконання письмового договору не допускається, якщо це суперечить положенням договору або закону.

Письмовою формою вважається фіксація змісту правочину в одному або кількох документах, листах, телеграмах якими обмінюються сторони.

Обов’язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладанні правочину. Документи у правочині, сторонами якого є юридичні особи, підписуються особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю тощо та скріплюються печаткою юридичної особи.

При укладанні правочину допускається факсимільне відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно- цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису. Проте, допускається це лише тоді, коли такий порядок підпису передбачений законом, або сторонами заздалегідь досягнута згода, яка містить зразки відповідного аналога власноручного підпису.

Якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або іншою фізичною вадою не може власноручно підписатися, за її дорученням текст правочину, у її присутності, підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом. У разі якщо не вимагається нотаріального посвідчення правочину підпис іншої особи може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

У письмовій формі належить вчиняти:

1)  правочини між юридичними особами;

2)правочини між фізичною та юридичною особою, крім випадків вчинення усних правочинів згідно статті 206 Цивільного кодексу України;

3)правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів передбачених частиною 1 статті 206 Цивільного кодексу України;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», на вимогу замовника підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом, або іншою посадовою особою, яка має право вчиняти такі дії.

На вимогу фізичної або юридичної особи будь – який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

 

Начальник Буринського

районного управління юстиції                                                     П.М.Гриценко

10.10.2013

Ведення позовної роботи на підприємстві, в установі, організації

 

Господарська діяльність підприємства неможлива без правової роботи в напрямку захисту прав та законних інтересів діяльності підприємства. Під захистом прав та законних інтересів слід розуміти організацію та ефективне ведення позовної роботи.

Позовна робота являє собою комплекс юридичних дій, спрямованих на упорядкування господарських відносин, відновлення порушених майнових і особистих немайнових прав підприємств, організацій, установ.

Позовна робота на підприємстві повинна сприяти:

- забезпеченню виконання договірних зобов'язань у всіх сферах діяльності;

- економії та раціональному використанню матеріальних, трудових, фінансових, паливно-енергетичних, сировинних та інших видів ресурсів;

- зниженню непродуктивних витрат та усуненню причин і умов, що їх спричиняють;

- забезпеченню захисту і відновленню порушених майнових прав та інтересів підприємств, що охороняються законом;

- забезпеченню відповідальності порушників  договірних зобов'язань;

- ефективному використанню законодавства для поліпшення економічних показників господарської діяльності та запобіганню його порушенням.

До позовної роботи відноситься:

- підготовка, одержання та складання документів, необхідних для пред'явлення і розгляду позовів;

- підготовка проектів позовів;

- підготовка необхідних документів при розгляді справи в суді (відзиви, заяви, скарги);

- захист інтересів підприємства при розгляді майнових, переддоговірних та інших спорів в господарському та інших судах;

- здійснення організаційно-технічних заходів (реєстрація, облік, зберігання та відправка позовних матеріалів);

- забезпечення контролю за позовним провадженням;

- розгляд, аналіз, узагальнення результатів позовної роботи;

- підготовка висновків, пропозицій щодо поліпшення позовної роботи.

Значна роль в організації позовної роботи в суб'єктах господарювання відводиться юридичній службі.

Відповідно до Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1040 (із змінами) (далі – Загальне положення), юридична служба органу виконавчої влади, підприємства утворюється як самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи (департамент, управління, відділ, сектор). На підприємстві функції юридичної служби може виконувати юрисконсульт відповідної категорії.

Відповідно до підпункту 8 пункту 11 Загального положення юридична служба організує позовну роботу та проводить аналіз її результатів.

З урахуванням специфіки діяльності підприємства, його функціональних особливостей та структури, видається наказ чи затверджується положення (інструкція) про порядок ведення  позовної роботи, де чітко розподіляються обов'язки структурних підрозділів: служб, відділів, управлінь (далі - структурні підрозділи) по підготовці і розгляду  позовів. У кожному структурному підрозділі наказом (розпорядженням) керівника ця робота покладається на конкретних працівників.

Юридична служба веде відповідні журнали обліку позовних заяв, пред'явлених підприємством та до нього.

Підстави та порядок пред'явлення позовних заяв

Якщо претензія або спір не можуть бути врегульовані сторонами на добровільних засадах або в позасудовому порядку, то справа за допомогою юридичної служби передається до господарського, адміністративного або місцевого суду.

Юридична служба зобов'язана своєчасно давати правову оцінку позовним документам, переданим їй відповідним структурним підрозділом, щодо їх обґрунтованості та законності.

У процесі підготовки позовної заяви юридична служба має право вимагати від структурних підрозділів додаткові матеріали, що підтверджують вимоги підприємства - позивача. Якщо переданих документів виявляється недостатньо чи вони будуть неправильно оформлені, юридична служба зобов'язана у письмовому висновку встановити строк для усунення недоліків.

Загальні вимоги до оформлення позовних заяв для подання їх до суду викладено в Цивільному процесуальному кодексі України (ст. 119), Кодексі адміністративного судочинства (ст. 106) та в Господарському процесуальному кодексі України (ст. 54).

Пред'явлення позовних заяв до Господарського суду

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою або його представником і реєструються в журналі обліку позовних заяв, пред'явлених підприємством.

Позовна заява повинна містити:

-  найменування господарського суду, до якого подається заява;

- найменування сторін, їх місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності;

- документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

- зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

- виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

- відомості про вжиття запобіжних заходів;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

         У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

- вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);

- відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

- сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі;

- сплату витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу;

- обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія акта, що оспорювався або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Позовна заява надсилається до господарського суду (копія - відповідачеві) листом з оголошеною цінністю.

    Пред'явлення позовних заяв до  суду загальної юрисдикції

Відповідно до статті 119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява подається в письмовій формі.

Позовна заява повинна містити:

- найменування суду, до якого подається заява;

 - ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку,  якщо такі відомі;

- зміст позовних вимог;

- ціну позову щодо вимог майнового характеру;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; - зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

- перелік документів, що додаються до заяви.

В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до  неї,  відповідно  до  кількості відповідачів і третіх осіб. 

Пред'явлення позовних заяв до адміністративного  суду

Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою. 

Адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди,  завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого  майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

У позовній заяві зазначаються:

- найменування  адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 

- ім'я (найменування)  позивача,  поштова  адреса,  а  також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 

- ім'я  (найменування)  відповідача,  посада  і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 

- зміст позовних вимог і  виклад  обставин,  якими  позивач обґрунтовує  свої  вимоги,  а  в  разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

- у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового  збору;  про  звільнення  від  оплати правової допомоги і забезпечення надання правової  допомоги,  якщо  відповідний  орган відмовив  особі у забезпеченні правової допомоги;  про призначення судової  експертизи;  про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

- перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази,  а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

До  позовної заяви додаються  її  копії  та  копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом  з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Рішення, ухвала, постанова суду аналізується юридичною службою. За результатам цього аналізу керівнику підприємства вносяться пропозиції:

- подання відзиву на пред'явленні до нього позови;

- подання апеляційної (касаційної) скарги на рішення суду;

- про відшкодування збитків за рахунок винних осіб.

    Здійснення аналізу, реєстрації, обліку та збереження позовної роботи

Юридична служба зобов'язана систематично проводити аналіз стану позовної роботи за квартал, рік. Для цього всі структурні підрозділи суб’єкта господарювання надають їй необхідні для цього дані.

Результати аналізу юридичною службою викладаються письмово з цифровими даними.

Аналіз може здійснюватись в такому порядку:

- по кожному виду позовів наводяться найчастіші випадки порушень, допущені структурними підрозділами, позови на значні суми, причини та умови їх виникнення;

- вносяться пропозиції вжити конкретних заходів та здійснити організаційні дії для поліпшення позовної роботи, запобігання непродуктивних витрат та збитків, відшкодування шкоди заподіяної підприємству, за рахунок винних осіб.

У необхідних випадках за погодженням з керівником підприємства по аналізу позовної роботи додається проект наказу, погоджений з відповідними структурними підрозділами. Результати аналізу позовної роботи подаються керівнику підприємства. Керівник підприємства розглядає за участю керівників структурних підрозділів аналіз позовної роботи та приймає відповідне рішення.

Позовні матеріали, одержані підприємством, реєструються в книзі вхідної кореспонденції, а ті, що ним надсилаються - у книзі вихідної кореспонденції.

Особа, яка працює з кореспонденцією, що надійшла, повинна до позовних матеріалів додати конверт, який має штамп пошти з датою відправки, що може бути єдиним доказом своєчасної чи несвоєчасної їх відправки.

Канцелярія після реєстрації позовної заяви і резолюції керівника підприємства або його заступника в той же день передає ці документи в юридичну службу (при її відсутності - структурному підрозділу, якому доручено підготовку відзиву на позовну заяву), яка здійснює їх реєстрацію в журналі обліку і первинну правову оцінку, готує відзив на позовну заяву.

Позовні матеріали підприємства і ті, що надійшли до нього зберігаються в окремих папках (незакінчені позовні матеріали;  закінчені позовні матеріали).

Закінчені позовні матеріали зберігаються юридичною службою на протязі трьох років до передачі їх на збереження в архів. Ці матеріали підшиваються у відповідні папки в тій послідовності, у якій вони були зареєстровані.

            

Начальник Краснопільського

районного управління юстиції                                                       В.Я. Савченко

14.10.2013

Загальні методи і прийоми претензійної роботи, її організаційні форми

 

Практика юридичних служб визначила загальні методи і прийоми претензійної роботи, її організаційні форми. У кожному органі виконавчої влади, на підприємстві повинен бути виданий наказ або інструкція про по­рядок організації і ведення претензійно-позовної роботи, де визна­чались би підрозділ або посадова особа, що має готувати претен­зію. Цей підрозділ або посадова особа мають право вимагати від інших підрозділів матеріали, необхідні для висунення претензій або підготовки відповіді на неї.

До функцій юридичної служби входять контроль за правильні­стю висунення претензій і відповідей на них; узагальнення резуль­татів претензійної роботи; підготовка керівництву пропозицій щодо усунення недоліків у претензійній роботі підрозділів і посадо­вих осіб.

Повинна організовуватись належна реєстрація і облік претензій, що, по-перше, забезпечує збе­рігання документів, а по-друге, дає змогу періодично аналізувати стан справ: встановлювати причини висунення претензій, рівень їх задоволення і на цій основі розробляти не­обхідні пропозиції і заходи щодо їх усунення. Як правило, реєструють претензії працівники юридичної служби шляхом журнальної форми ведення обліку.

Важливим питанням є також порядок пред’явлення претензії та порядок і строки розгляду претензії. Претензія – це спрямована на безпосереднє врегулювання спору письмова вимога до порушника про поновлення майнових прав та законних інтересів, що має особливий порядок пред’явлення та розгляду. Претензія відноситься до заходів досудового врегулювання господарських спорів.  Порядок складання, пред’явлення та розгляду регулюється Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій, спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.

Як правильно скласти претензію щодо порушення строку оплати за договором?

Згідно зі ст. 6 Господарського процесуального кодексу України та ст. 222 Господарського кодексу України визначено, які саме реквізити повинні бути в претензії та як її направляти.

У претензії слід зазначити:

- повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред’являється;

- дату пред’явлення і номер претензії;

- обставини, на підставі яких пред’явлено претензію, та докази на їх підтвердження;

- посилання на відповідні нормативні акти;

- вимоги заявника;

- суму претензії та її розрахунок, платіжні реквізити заявника претензії;

- перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Доказами будуть договір і строки та розмір плати, інші документи, що стосуються домовленостей (акт приймання-передачі товарів).

Відповідно до статей 526 і 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином згідно з умовами договору і підлягає виконанню у встановлений строк.

Документи, що додаються до претензії, треба надати в оригіналах або належним чином засвідчених копіях. Керівник органу виконавчої влади, підприємства ставить на них відтиск печатки і свій підпис, зазначивши «копія вірна».

Претензію підписує керівник органу виконавчої влади, підприємства або уповноважена ним особа.

Претензію з додатками треба надіслати адресатові рекомендованим або цінним листом або вручити адресатові під розписку.

У який строк розглядається претензія та повідомляється заявник про результати її розгляду?

Згідно зі ст. 7 Господарського процесуального кодексу України претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

В тих випадках, коли обов’язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов’язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п’яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами. При розгляді претензії органу виконавчої влади, підприємства в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити  інші  дії    для забезпечення досудового врегулювання спору.

Органи виконавчої влади, підприємства, що одержали претензію, зобов’язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі. У відповіді на претензію зазначається:

- повне найменування і поштові реквізити органу виконавчої влади, підприємства, що дають відповідь;

- дата і номер відповіді;

- дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

- якщо претензію визнано повністю або частково – визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

- якщо претензію відхилено повністю або частково – мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

- перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Якщо претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обґрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії.

Відповідь на претензію підписується повноважною особою органу виконавчої влади, підприємства або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Якщо претензію про сплату грошових коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума.

Можливі чотири варіанти результату розгляду претензії:

- одержувач претензії не дав жодної відповіді на претензію;

- заявник одержав лист-відповідь, в якому претензію відхилено повністю або частково;

- претензію визнано повністю або частково, однак не повідомляється про перерахування визнаної суми;

- претензію визнано і заборгованість погашено.

Платіжні вимоги-доручення  виконуються установами банків у порядку, встановленому Національним банком України.

За необґрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 % від списаної суми.

Узагальнення і аналіз результатів претензійної роботи, розробка пропозицій щодо усунення виявлених не­доліків є одним з найважливіших завдань юри­дичних служб.

Систематично (щоквартально або двічі на рік) юридична служба повинна аналізу­вати претензійну роботу та узагальнювати її результати. Така робота має плануватись. Узагальнення результатів дає змогу на­мітити та здійснити заходи щодо   усунення   недоліків   у   госпо­дарській   діяльності  органу виконавчої влади, підприємства. У загальному аналізі, де розкри­ваються невиробничі витрати, підбиваються підсумки роботи з відшкодування збитків шляхом отримання грошових сум за висунутими претензіями. Поряд із цим юридична служба по­глиблено вивчає окремі категорії справ.

Особливу увагу в органі виконавчої влади, на підприємстві потрібно приділяти категоріям справ, що викликають найбільше  занепокоєння.  Вивчивши  і  уза­гальнивши  претензійну роботу за окремими ка­тегоріями справ або підбивши підсумки цієї роботи за певний період, юридична служба подає матеріали з відповідними виснов­ками і пропозиціями керівництву підприємства.

Матеріали узагальнення претензійної роботи рекомендується обговорювати на засіданнях керівних працівників підприємства. При цьому роботу з підготовки цих матеріалів слід виконувати ра­зом із співробітниками відповідних служб та структурних підроз­ділів з метою поглибленого вивчення причин спорів.

Але в багатьох випадках законні претензії контрагентами не задовольняються (відхиляються повністю чи частково або у вста­новлений строк відповідь на претензію не надходить). Тоді почи­нається основна стадія розгляду господарського спору — подання і розгляд позовної заяви до господарського суду.

Задоволення обґрунтованих претензій і позовів і, навпаки, вмо­тивоване відхилення їх свідчить не тільки про рівень претензійно-позовної роботи, а й про професійну підготовленість юрискон­сультів, їх вміння правовими засобами забезпечити захист прав і законних інтересів не тільки в органі виконавчої влади, на підприємстві, а й держави і суспіль­ства в цілому.

 

 

Головний спеціаліст Шосткинського                                         

міськрайонного управління юстиції                                             Ю.В. Зацаринна

07.10.2013

Робота юридичної служби в галузі додержання законодавства про працю

 

Юридична служба підприємства разом з іншими підрозділами (кадровою службою та ін.) веде роботу із забезпечення додержання законодавства про працю, зміцнення трудової дисципліни. Ця робота може проводитися також у взаємодії з профспілкою, що діє на підприємстві, та трудовим колективом.

Робота юридичної служби в галузі забезпечення додержання законодавства про працю та зміцнення трудової дисципліни здійснюється за такими основними напрямами:

- участь у розробці документів правового характеру, що регулюють трудові відносини;

- забезпечення відповідності чинному законодавству проектів наказів, постанов, розпоряджень, інструкцій та інших правових актів з питань регулювання трудових відносин на підприємстві;

- здійснення контролю за відповідністю вимогам законодавства наказів та інших актів правового характеру з трудових правовідносин, що видаються керівниками структурних, відособлених підрозділів підприємства;

- надання юридичної допомоги (роз’яснень, консультацій тощо) керівникам і спеціалістам у використанні правових засобів для зміцнення трудової дисципліни, правильного застосування передбачених законодавством заходів відповідальності за порушення трудової дисципліни;

- надання юридичної допомоги профспілці, що діє на підприємстві.

Юридичний відділ, юрисконсульт підприємства разом із відповідними структурними підрозділами, а в окремих випадках самостійно розробляє правові документи організації з питань застосування законодавства про працю. Зокрема, беручи участь у розробці Правил внутрішнього трудового розпорядку працівникам юридичної служби слід найбільш повно враховувати специфіку роботи конкретного підприємства. З цією метою до підготовки такого документу необхідно залучати спеціалістів відповідних підрозділів підприємства.

Юридична служба бере участь у підготовці проекту та укладенні колективного трудового договору.

Працівники юридичної служби надають допомогу власникові  підприємства, профспілковому органу у виконанні колективного трудового договору, бере участь у перевірці його виконання, особливо в тій частині, що стосується додержання законодавства про працю та зміцнення трудової дисципліни.

Юрисконсульт бере участь у розробці положень про підрозділи, служби, структурні одиниці організації (підприємства), посадових інструкцій спеціалістів та інших працівників. При підготовці проектів таких локальних нормативних актів необхідно виходити з вимог про забезпечення чіткої регламентації функцій кожного підрозділу, а також окремих працівників, неухильного та якісного виконання виробничих функцій та посадових обов’язків. Беручи участь у розробці такого роду положень та інструкцій, працівник юридичної служби має звертати увагу розробників проекту на чіткість формулювання завдань, що стоять перед відповідним підрозділом чи посадовою особою, об’єму та характеру роботи, дисциплінарної відповідальності за ті чи інші порушення трудових обов’язків та трудової дисципліни тощо.

На кожному підприємстві з метою забезпечення додержання законодавства про працю та зміцнення трудової дисципліни, варто розробити зразки правових документів, що регулюють трудові відносини, зокрема наказів, положень, інструкцій, що є правовою основою для належної організації роботи та полегшує контроль за виконанням цих документів посадовими особами та всіма працівниками.

Юридична служба перевіряє на відповідність законодавству всіх проектів наказів, постанов, розпоряджень та інших документів правового характеру з питань регулювання трудових відносин на підприємстві. Методика такої перевірки залежить від предмету регулювання конкретного правового акту (проект наказу про розірвання трудового договору, переведення на іншу роботу тощо).

Організація правової роботи у сфері додержання законодавства про працю передбачає використання всього арсеналу правових засобів, що застосовуються до порушників трудової дисципліни.

Значну роль у зміцненні трудової дисципліни відіграють перевірки та узагальнення стану трудової дисципліни, які проводяться юридичною службою спільно з іншими структурними підрозділами за участю профспілки. За наслідками цієї роботи складаються відповідні довідки, які надаються керівництву з метою застосування заходів до вдосконалення та організації більш ефективної роботи із зміцнення трудової дисципліни.

Така робота має проводитися у рамках комплексного аналізу стану додержання законодавства про працю, враховуючи, що рівень трудової дисципліни може істотно впливати на ті порушення та недоліки, що мають місце як у нормотворчій, так і у правозастосовній діяльності.

Наслідки узагальнення і аналізу дають можливість визначити прогалини, недоліки у правовій роботі в галузі додержання законодавства про працю і зосередити на них увагу.

 

Головний спеціаліст Кролевецького

районного управління юстиції                                                     С.О.Рекуха

18.10.2013

Повноваження юридичної служби щодо забезпечення законодавства про працю

 

Основним нормативно-правовим актом, що наділяє юридичну службу повноваженнями щодо сприяння в дотриманні трудового законодавства в органі виконавчої влади, на підприємстві, в установі, організації є Загальне положення про юридичну службу Міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства установи та організації, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040 (із змінами та доповненнями внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №4 від 13 червня 2012 № 536) (далі - Загальне положення).

Юридична служба органу виконавчої влади організовує та бере участь у забезпеченні реалізації державної правової політики  у відповідній сфері, правильному застосуванні законодавства в органі виконавчої влади, на підприємстві, що належить до сфери його управління, у представлені інтересів органу виконавчої влади в судах (підпункт 1 пункту 10 Загального положення).

Відповідно до підпункту 16 пункту 10 Загального положення юридична служба органу виконавчої влади, сприяє правильному застосуванню актів законодавства про працю, а у разі невиконання або порушення їх вимог надає керівникові органу виконавчої влади письмовий висновок з пропозиціями щодо усунення таких порушень.

Юридична служба підприємства забезпечує правильне застосування нормативно-правових актів та інших документів, подає керівникові пропозиції щодо вирішення правових питань, пов'язаних з діяльністю підприємства (підпункт 1 пункту 11 Загального положення).

Підпунктом 16 пункту 11 зазначеного документа передбачено, що юридична служба підприємства забезпечує правильне застосування норм судового, житлового, сімейного та іншого законодавства, що стосуються прав і законних інтересів працівників підприємства, надає пропозиції керівникові підприємства щодо поновлення юридичних прав.

Згідно пункту 9 цього положення пропозиції юридичної служби, щодо приведення нормативно-правових актів та інших документів у відповідність до чинного законодавства є обов'язковими для розгляду керівником.

Оскільки норми трудового законодавства застосовують інші підрозділи органу виконавчої влади, підприємства, установи та організації (бухгалтерія, кадрові підрозділи, керівники середньої ланки, планові організаційні відділи та інші структурні підрозділи) юридична служба має право перевіряти дотримання законності зазначених підрозділів, що передбачено підпунктом 1 пунктом 13 та підпунктом 1 пункту 14 Загального положення.

Іншими нормативними актами, що наділяють повноваженнями юридичні служби в галузі дотримання трудового законодавства є відомчі локальні нормативні акти, а саме:

1) положення про юридичну службу;

2) посадові інструкції працівників юридичної служби;

3) плани роботи ;

4) накази керівника;

5) колективний договір;

6) правила внутрішнього трудового розпорядку;

7) інструкції;

8) рішення профспілкового комітету та інші документи.

При цьому слід мати на увазі, що зазначені документи повинні бути чинними, тобто оформленими та затвердженими в установленому порядку.

З метою забезпечення виконання завдання, визначеного Загальним положенням про юридичну службу, щодо сприяння в правильному застосуванні норм трудового права, юридичні служби повинні постійно відслідковувати механізм їх застосування за такими основними напрямками:

1. Правильність застосування законодавства, що регулює трудові правовідносини;

2. Дотримання положення щодо проведення конкурсу на заміщення вакантної посади;

3. Припинення трудових правовідносин; 

4. Надання відпусток працівникам;

5. Наявність положення про преміювання;

6. Дотримання законодавства при застосуванні заходів заохочення до працівників;

7. Дотримання законодавства при застосуванні дисциплінарних стягнень  до працівників.

Наведений перелік напрямків є далеко не вичерпним і може включати інші правовідносини працівника та роботодавця, що пов'язані трудовим законодавством.

Шляхи досягнення правильного застосування актів законодавства про працю можуть бути досить різноманітними, а саме:

- вжиття заходів щодо правовиховного застосування нормативно-правових актів, що стосуються трудових правовідносин;

- розробка або участь в розробці відомчих актів з питань діяльності органу виконавчої влади, підприємства;

- здійснення перегляду разом із іншими структурними підрозділами, актів та інших документів з метою приведення їх у відповідність до законодавства;

- інформування працівників про необхідність вжиття певних заходів щодо усунення порушень трудового законодавства;

- проведення перевірок дотримання законності структурних підрозділів;

- сприяння дотримання законності у реалізації прав трудового колективу під час вирішення виробничих та соціальних питань;

- участь у підготовці заходів щодо трудової дисципліни та охорони праці;

- надання правової допомоги працівникам;

- організація та ведення роботи, спрямованої на підвищення рівня правових знань працівників, роз'яснення практики застосування законодавства та інше.

Правильне застосування трудового законодавства залежить від рівня правових знань сторін трудових правовідносин, тобто роботодавців та працівників. Позиція юридичної служби полягає в активному сприянні їм в оволодінні знаннями трудового законодавства та його дотриманні.

 

Начальник Буринського

районного управління юстиції                                                     П.М.Гриценко

10.10.2013

Організація роботи юридичної служби в галузі правового інформування

 

В роботі щодо підвищення рівня законності, покращення якості результатів роботи в в органах виконавчої влади, на підприємстві має велике значення правове виховання і правова пропаганда, правове навчання працівників. 

Працівники юридичної служби повинні брати активну участь у правовому вихованні працівників, організовувати цю роботу. 

Правове виховання вміщує пропаганду права, сприяння формуванню вірного розуміння його суті та призначення, напрацювання навичок додержання законодавства, вміння правильно використовувати чинні правові норми в інтересах організації, її колективу і особи (працівника). 

При здійсненні правового виховання юридичній службі слід постійно використовувати конкретні приклади, що стосуються певних суб'єктів правовідносин.

Особливої уваги вимагає довідково-інформаційна діяльність з правових питань, здійснювана юридичною службою. Вона може полягати у наступному: 

- забезпечення структурних підрозділів текстами нормативних актів; 

- створення фонду нормативних актів (опублікованих у періодичних та інших виданнях, а також наказів, інструкцій та інших актів конкретної установи); 

- внесення у тексти нормативних актів наступних змін та доповнень, вилучення з користування скасованих нормативних актів; 

- накопичення матеріалів судової практики; 

- забезпечення організації практичними, науково-практичними посібниками, монографіями та іншими літературними джерелами з правових питань; 

- підготування на прохання зацікавлених установ, підрозділів, працівників довідок і консультацій стосовно чинного законодавства, а також практики вирішення органами управління, судовими органами певних категорій справ; 

- інформування про діюче законодавство.

Інформація про законодавство, а також про практику його застосування проводиться найрізноманітнішими способами (усні та письмові огляди, скерування текстів нормативних актів відповідним підрозділам, установам, посадовим особам, розміщення цих текстів на стендах, сайтах тощо). 

Методична робота юридичної служби у галузі правового навчання, правової пропаганди може мати такі напрями: 

- вона повинна охоплювати неюридичні структурні підрозділи органів виконавчої влади, підприємств, тому що у застосуванні, використанні чинного законодавства (у правовій роботі) беруть участь не тільки керівники органу виконавчої влади, підприємства, але й різні підрозділи. Застосування законодавства, його використання – сфера діяльності всіх без виключення структурних підрозділів, усі вони здійснюють певні ділянки правової роботи, і юридична служба покликана забезпечити нормальну роботу в цьому напрямі.

З цією метою вона організовує вивчення посадовими особами нормативних актів, що стосуються їх діяльності, здійснює методичне керівництво претензійною роботою, якщо вона проводиться неюридичними підрозділами; 

- методична робота проводиться для юридичних підрозділів усіх підпорядкованих установ та підприємств;

- своєрідним напрямом у діяльності юридичної служби, який має багато спільного із здійснюваною нею методичною роботою, є надання допомоги з правових питань профспілковому комітету.

Окремим напрямом у галузі правового навчання і правової пропаганди є кодифікаційна робота юридичної служби. Вона полягає у систематизованому обліку і зберіганні текстів нормативних актів. Це забезпечує швидку і повну правову інформацію з питань, що виникають у діяльності органу виконавчої влади, підприємства. Успіх юридичної діяльності залежить, у першу чергу, від знання юридичними працівниками діючих правових норм та вірного їх застосування. Цього неможливо досягти, якщо у їх розпорядженні не буде текстів усіх необхідних правових актів. 

 

Начальник Недригайлівського

районного управління юстиції                                                С.В.Резніченко

06.10.2013
Україна, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28. Тел./факс (0542) 66-19-48, 66-19-36

© 2013 Головне управління юстиції у Сумській області
Розробка студії «Данкор Веб» | Пiдтримка сайту студiя ТрiА | Мапа сайту