Ірина Свистун, 
начальник Головного територіального управління юстиції у Сумській області

Головне управління юстиції в  Сумській області Ad impossibilia lex non cogit
Закон не вимагає неможливого
Роз'яснення

Нотаріат


Питання:
1.Анкети щодо результатів здійснення ідентифікації, верифікації та  вивчення кліентів при проведенні фінансових операцій 
2. Установлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії 
3. Особливості спадкування за законом 
4.Щодо надання роз'яснень з питань нотаріальної діяльності 
5. Порядок проставлення апостиля в Україні 
6. Договір довічного утримання (догляду) 
7. Спадкування за правом представлення 
8. Шлюбний договір 
9. Щодо засвідчення вірності копії з копії рішення суду 
10.Порядок оформлення та направлення запитів, відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 
11.Щодо ідентифікації та верифікації клієнта
12.Порядок оформлення спадщини уповноваженими особами органів місцевого самоврядування

13.Оформлення спадкових прав у випадку ліквідації державної нотаріальної контори, якою заведена спадкова справа

14.Порядок оформлення спадкових прав
---------------------------------------------------------------------------------------------

Установлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії

Статтею 43 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що не допускається вчинення нотаріальних дій у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу  учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином  України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьками (одним з батьків) того, що ця особа є їх дитиною.

                  

Начальник відділу з питань нотаріату                                                             А.П.Єременко 

Особливості спадкування за законом

Спадкування в Україні регулюється Книгою шостою Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).  До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обовязки, що нерозривно повязані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено Законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи, як кредитора або боржника передбачені статтею 608 ЦК України.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (глава 84 ЦК).

Стаття 1217 ЦК, де йдеться про види спадкування, виділяє спадкування за заповітом або за законом.

Фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, можуть бути спадкоємцями за заповітом і за законом. Юридичні особи можуть бути лише спадкоємцями за заповітом.

Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом, тобто спадкодавець у заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. Таким чином, спадкування за законом має місце у таких випадках:

- при відсутності заповіту (ст. 1217 ЦК);

- якщо складений спадкодавцем заповіт визнано недійсним (ч. 4 ст. 1257 ЦК);

- якщо заповідано лише частину майна (ст. 1245 ЦК);

- якщо заповіт частково визнано недійсним і у ньому зазначається про спадкування окремими спадкоємцями конкретного майна, а не всієї спадщини в цілому;

- якщо призначений у заповіті спадкоємець помер раніше відкриття спадщини і не зазначено про його підпризначення та належна йому частка не успадковується іншими спадкоємцями за заповітом;

- якщо спадкоємці за заповітом відмовилися від прийняття спадщини без вказівки на чию користь;

- якщо спадкоємець, якому було заповідане конкретне майно, відмовиться від прийняття спадкового майна, вказаного у заповіті без вказівки на чию користь.

За ЦК України передбачено п'ять черг спадкоємців, які у визначеному законодавством порядку закликаються до спадкування почергово. Право на спадкування кожною наступною чергою спадкоємців за законом настає при відсутності спадкоємців попередньої черги або при неприйнятті ними спадщини або відмови від її прийняття, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги усунені від права на спадкування (ст. 1224 ЦК), крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК.

Перехід права на спадкування від однієї черги спадкоємців до іншої зумовлений у цій нормі такими обставинами: відсутністю спадкоємців попередньої черги, усуненням їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмовою від її прийняття. Виняток, зазначений у ч. 2 ст. 1258 ЦК, говорить про те, що допускається зміна черговості спадкування щодо допущення до спадкування окремих спадкоємців, які належать до наступних черг спадкоємців. Але загальне правило про перехід права на спадкування до наступних (нижчих) черг спадкоємців залишається в силі.

Так, ст. 1259 ЦК передбачається норма, за якою черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують також утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Окремо слід виділити спадкування за правом представлення, за яким:

- внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини;

- прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини;

- племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини;

- двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом, а спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

 

Начальник  відділу з питань нотаріату                                                 А.П.Єременко

 

 

Щодо надання роз'яснень з питань нотаріальної діяльності

 

Спадковий договір

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами та за умови дотримання визначеної законодавством форми. 

Договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Предметом спадкового договору може бути майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя.

Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

Треба звернути увагу, що спадщина та майно, яке є предметом спадкового договору, це зовсім різні речі та їх треба розрізняти, але у окремих випадках вони можуть збігатися.

У разі, коли відчужувачем за спадковим договором є подружжя, він стає дуже схожим з заповітом подружжя. У обох випадках у разі смерті одного з подружжя, його майно переходить до другого з подружжя. А у разі смерті останнього нотаріусом знімається заборона відчуження майна та право власності на майно подружжя переходить до набувачів.

Законодавством встановлено коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині та спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Відносно спадкового договору таких обмежень не встановлено, тобто у разі передачі за спадковим договором права власності на все майно відчужувача, особи, які за звичайних умов отримують обов'язкову частку у спадщині, не мають права на отримання своєї обов'язкової частки з майна, яка передається за спадковим договором.

Є ще одна особливість відносно спадкового договору. Заповіт, який відчужував склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним. 

Начальник відділу з питань нотаріату                                                                          А.П. Єременко

 

ПОРЯДОК ПРОСТАВЛЕННЯ АПОСТИЛЯ В УКРАЇНІ

Порядок проставлення апостиля на офіційних документах, складених на території України і призначених для використання на території інших держав, регулюється Правилами, затвердженими Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05.12.2003 року №237/803/151/5.


Апостиль не проставляється: на оригіналах паспортних документів, військових квитків, трудових книжок, дозволів на носіння зброї, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортів), посвідчень особи, оригіналах, копіях (фотокопіях) нормативно-правових актів, роз'яснень та правових висновків щодо їх застосування, документах, що мають характер листування.


Оригінали офіційних документів, виданих установами колишніх союзних республік у складі СРСР, не можуть бути прийняті на території України для проставлення апостиля.

Апостиль може бути проставлено на копіях (фотокопіях) або копіях (фотокопіях) з перекладом цих документів, засвідчених у встановленому порядку на території України.

 

Головний спеціаліст

відділу з питань нотаріату                                                                          Н.А. Обраменко

Договір довічного утримання (догляду)

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується  забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ст. 745 Цивільного кодексу України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. 

Чи існують обмеження на право розпорядження майном, переданим за договором довічного утримання?

Так. До смерті відчужувача право розпорядження майном, переданим за договором довічного утримання (догляду) законодавчо обмежене. Так до смерті відчужувача   набувач не має права продавати, дарувати, обмінювати  чи передавати в заставу майно, отримане за цим договором.


Як саме забезпечується дотримання набувачем зазначених обмежень?

З метою дотримання набувачем зазначених обмежень, при нотаріальному посвідченні договору довічного утримання нотаріусом накладається заборона на відчуження такого майна.

 

Спадкування за правом представлення
Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. 
Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. 
Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. 
Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.  При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення. 
Шлюбний договір

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя мають право за власним бажанням укласти договір щодо виріщення питань життя сім'ї (шлюбний договір), яким регулюються майнові відносини між подружжям, у тому числі визначаються їхні майнові права та обов'язки як батьків.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності в день реєстрації шлюбу, а шлюбний договір, укладений подружжям набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

 

Щодо засвідчення вірності копії з копії рішення суду

При засвідченні вірності копії з копії рішення суду необхідно враховувати положення п.4 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме: вірність копії з копії рішення суду (витяг з нього) може бути засвідчена нотаріусом за наявності відмітки про те, що це рішення набрало законної сили, і за наявності відмітки про те, що оригінал рішення міститься в справах суду, який видав документ.

 

Порядок оформлення та направлення запитів, відповідно до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах

22 січня 1993 року держави — члени СНД (Договірні Сторони) підписали Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (далі — Конвенція). Цей документ спрямований на забезпечення належного захисту прав і законних інтересів осіб, що проживають на територіях країн СНД.

10 листопада 1994 року Верховною Радою України було ратифіковано цю Конвенцію та 14 квітня 1995 року вона набула чинності для України.

Конвенція застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном.

Відповідно до статті 5 Конвенції при здійсненні правової допомоги компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться одна з одною через свої центральні органи, якщо цією Конвенцією не передбачений інший порядок зносин.

Договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема складання і пересилання документів,  проведення обшуків, вилучення, пересилання і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.

Документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Статтею 14 Конвенції передбачений обов'язок Договірних Сторін пересилати на прохання без перекладу і безкоштовно свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану, документи про освіту стаж роботи та інші документи, що стосуються особистих або майнових прав і інтересів громадян запитуваної Договірної Сторони й інших осіб, що проживають на їхній території.

28 березня 1997 року підписано Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах,  який набрав чинності в Україні з 17 вересня 1999 року. Протоколом, внесено зміни до статей 5 та 14 Конвенції, а саме — при здійсненні правової допомоги компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться одна з одною через свої центральні, територіальні та інші органи, якщо цією Конвенцією не передбачений інший порядок зносин. Договірні Сторони визначають перелік своїх центральних, територіальних та інших органів, уповноважених на здійснення безпосередніх зносин, про що повідомляють депозитарію (держава, міжнародна організація або її головна виконавча посадова особа, якій здається на зберігання оригінал міжнародного договору і яка виконує стосовно цього договору функції, передбачені міжнародним правом).  Центральним органом в Україні визначено Міністерство юстиції України.

Зміни, що внесені Протоколом до положень цієї Конвенції, необхідно застосовувати у відносинах України з Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія та Російською Федерацією, та Республікою Молдова.

Міністерством юстиції України з метою забезпечення належного виконання запитів, які направляються до Міністерства юстиції Російської Федерації та його територіальних органів, в межах положень Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, 11.10.2005  за номером № 31-30-5687  було надіслано перелік головних управлінь Мін’юсту Російської Федерації по федеральним округам, які наділені правом прямих зносин з компетентними закладами юстиції держав – учасниць Конвенції для цілей її виконання.

 

ПЕРЕЧЕНЬ

главных управлений Министерства юстиции
Российской Федерации по федеральным округам

1. Главное управление Министерства юстиции Российской Федерации по Центральному федеральному округу (125190, г. Москва. Ленинградский проспект, 80/2, корп.5 «а», код 8-095, тел.787-32-40, 158-99-25): Белгородская область. Брянская область, Владимирская область, Воронежская область, Ивановская область, Калужская область, Костромская область, Курская область, Липецкая область, Московская область, Орловская область, Рязанская область, Смоленская область, Тамбовская область, Тверская область, Тульская область, Ярославская область, г. Москва.

2. Главное управление Министерства юстиции Российской Федерации по Северо-Западному федеральному округу (190000,Санкт-Пстербург. Исаакиевская пл. 11. код 8-812, тел. 571-13-19, 571-18-81): Республика Карелия, Республика Коми, Архангельская область, Вологодская область, Калининградская область, Ленинградская область, Мурманская область, Новгородская область, Псковская область, г. Санкт-Петербург, Ненецкий автономный округ.

3. Главное управление Министерства юстиции Российской Федерации по Южному федеральному округу (344011, г. Ростов-на-Дону, пр. Буденновский, 59, код 8-863-2, тел. 62-42-30, 90-73-15): Республика Адыгея (Адыгея), Республика Дагестан, Республика Ингушетия, Кабардино-Балкарская Республика, Республика Калмыкия, Карачаево-Черкесская Республика, Республика Северная Осетия-Алания, Чеченская Республика, Краснодарский край, Ставропольский край, Астраханская область, Волгоградская область. Ростовская область.

4. Главное управление Министерства юстиции Российской Федерации по Приволжскому федеральному округу (603950, г. Нижний Новгород, ул. 1-ая Оранжерейная, 46, код 8-8312, тел. 39-77-92, 39-78-55): Республика Башкортостан, Республика Марий Эл, Республика Мордовия, Республика Татарстан (Татарстан), Удмуртская Республика, Чувашская Республика – Чаваш республики, Кировская область, Нижегородская область, Оренбургская область, Пензенская область, Пермская область, Самарская область, Саратовская область, Ульяновская область, Коми-Пермяцкий автономный округ.

5. Главное управление Министерства юстиции Российской Федерации по Уральскому федеральному округу (620100, г. Екатеринбург, ул. Куйбышева, 101, код 8-3432, тел. 62-68-88, 62-61-66): Курганская область, Свердловская область, Тюменская область, Челябинская область, Ханты-Мансийский автономный округ, Ямало-Ненецкий автономный округ.

6. Главное управление Министерства юстиции Российской Федерации по Сибирскому федеральному округу (630132, г. Новосибирск. ул. Челюскинцев, 50, код 8-383-2, тел. 21-34-02, 21-98-39): Республика Алтай, Республика Бурятия, Республика Тыва, Республика Хакасия, Алтайский край, Красноярский край, Иркутская область. Кемеровская область, Новосибирская область, Омская область, Томская область, Читинская область, Агинский Бурятский автономный округ, Таймырский (Долгано-Ненецкий) автономный округ, Усть-Ордынский Бурятский автономный округ, Эвенкийский автономный округ.

7. Главное управление Министерства юстиции Российской Федерации но Дальневосточному федеральному округу (г. Хабаровск, ул. Карла Маркса, 60, код 8-421-2, тел. 39-96-00, 39-96-60): Республика Саха (Якутия), Приморский край, Хабаровский край, Амурская область, Камчатская область, Магаданская область, Сахалинская область, Еврейская автономная область, Корякский автономный округ, Чукотский автономный округ.

 

Крім того, з метою забезпечення належного виконання запитів, які направляються до Міністерства юстиції Республики Беларусь та його територіальних органів, в межах положень Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

 

ПЕРЕЧЕНЬ

территориальных органов юстиции Республики Беларусь, уполномоченных на осуществление непосредственных сношений при выполнении Конвенции о 'правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам.

Наименование органа

Адрес

Телефон

Управление юстиции Брестского облисполкома

224005, г. Брест,

ул. Ленина, 11

(80162) 26-25-39

Управление юстиции Витебского облисполкома

210029, г. Витебск,

 ул. Правды, 34

(021-2) 25-03-66

Управление юстиции Гомельского облисполкома

246050, г. Гомель, пр-т Ленина, 2

(023-2) 53-36-94

Управление юстиции Гродненского облисполкома

230015, г. Гродно,

 ул. Пушкина, 47

(0152)33-06-11

33-29-91

Управление юстиции Мингорисполкома

220092, г. Минск, ул.                              Д. Марцинкевича, 1

(017)

251-11-59

Управление юстиции Минского облисполкома

220036, г. Минск,                               ул.  К. Либкнехта, 68

(017)

209-46-91

Управление юстиции Могилевского облисполкома

212030, г. Могилев,                              ул. Первомайская, 28а

 

(0222)22-85-26

 

 Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.08.2007 №597/5 «Про запровадження безпосередніх зносин органів юстиції України в рамках Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року в частині виконання доручень у цивільних справах» Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі є органами, уповноваженими на здійснення безпосередніх зносин з відповідними уповноваженими органами Договірних Сторін Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах  в рамках виконання частини другої статті 14 Конвенції.

 

Щодо ідентифікації та верифікації клієнта

 

            Частиною 1 статті 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон) передбачено, що обов'язком спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу є визначення чи підлягає фінансова операція фінансовому моніторингу у разі, якщо вони задіяні у фінансовій операції щодо:

-         купівлі-продажу нерухомості;

-         управління активами клієнта;

-         управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах;

-         залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності та управління ними;

-         утворення юридичних осіб, забезпечення їх діяльності (включаючи аудит) чи управління ними;

-          купівлі-продажу юридичних осіб (корпоративних прав).

         Фінансові операції підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу.

         Суб’єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов’язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта).

         При проведенні ідентифікації, верифікації та вивченні клієнта Суб’єкт складає анкету. Анкета є внутрішнім документом, який заповнюється і підписується безпосередньо нотаріусом.

            Наявність підозр ґрунтується на:

-         критеріях ризику;

-         встановленні факту невідповідності фінансової операції фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта;

-         типологічних дослідженнях, підготовлених та оприлюднених спеціально уповноваженим органом.

         Якщо у суб’єкта первинного фінансового моніторингу підозра не виникла анкета підшивається до наряду 02-48 і Форма 2-ФМ заповненню не підлягає.

         Форма 2-ФМ підлягає заповненню та направленню до Держфінмоніторингу, якщо у Суб'єкта  виникають підозри які ґрунтуються, зокрема, на:

-         критеріях ризиків, визначених самостійно суб’єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

-         встановленні за результатами проведеного аналізу факту (фактів) невідповідності фінансової (фінансових) операції (операцій) фінансовому стану та/або змісту діяльності клієнта;

-         типологічних дослідженнях у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, підготовлених та оприлюднених спеціально уповноваженим органом.

         Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний повідомляти спеціально уповноваженому органу про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, - в день їх виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій, а також інформувати про такі фінансові операції та їх учасників визначені законом правоохоронні органи.

         Проте, згідно частини 5 статті 8 Закону нотаріус може не повідомляти спеціально уповноваженому органу про свої підозри у разі, коли відповідна інформація стала їм відома за обставин, що є предметом професійної таємниці.

         При цьому, лише у разі повідомлення ДФМ (направлення форми № 2-ФМ) суб'єктом первинного фінансового моніторингу в повній мірі виконується складова у справі запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

 

Головний спеціаліст відділу з питань нотаріату                           Т.С. Світлична

 

Порядок оформлення спадщини уповноваженими особами органів місцевого самоврядування

 

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 20.10.2014 № 1709-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо деяких питань спадкування» (далі – Закон), відповідно до положень якого органи місцевого самоврядування наділяються повноваженнями щодо оформлення спадкових прав.

Уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування вправі вчиняти такі нотаріальні дії, як видача свідоцтв про право на спадщину, видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя за певних умов. Вказані нотаріальні дії, як встановлено частиною 2 статті 37 Закону України «Про нотаріат», вчиняють уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування, які мають вищу юридичну освіту, досвід роботи у галузі права не менше трьох років, пройшли протягом року стажування у державній нотаріальній конторі або приватного нотаріуса, завершили навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції України, та склали іспит із спадкового права у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

З метою належної реалізації положень Закону Міністерством юстиції України розроблені відповідні накази:

- Наказ Міністерства юстиції України № 606/5 від 27.04.2015 «Про внесення змін до Положення про Головні територіальні управління юстиції  Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі». http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0473-15

- Наказ Міністерства юстиції України № 779/5 від 25.05.2015 «Про затвердження Порядку проходження уповноваженими посадовими особами органу місцевого самоврядування стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса з питань оформлення спадкових прав». http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0602-15

- Наказ Міністерства юстиції України № 2727/5 від 23.12.2015 «Деякі питання, що стосуються Програми стажування уповноваженої посадової особи органу місцевого самоврядування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса з питань оформлення спадкових прав». http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1638-15

- Наказ Міністерства юстиції України № 1075/5 від 25.06.2015 «Про затвердження Порядку проведення іспиту комісією з питань складення іспиту із спадкового права посадовими особами органів місцевого самоврядування, уповноваженими на вчинення нотаріальних дій». http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0760-15

- Наказ Міністерства юстиції України № 1784/5 від 17.09.2015 «Про затвердження Змін до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування». http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1145-15.

Головне територіальне управління юстиції відповідно до підпункту 4.43 пункту 4 Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 за № 759/19497 (зі змінами) організовує стажування уповноважених осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю з питань оформлення спадкових прав.

 

Начальник відділу з питань нотаріату                                               А.П. Єременко 

 

Оформлення спадкових прав у випадку ліквідації державної нотаріальної контори, якою заведена спадкова справа

 

Відповідно до положень Закону України "Про нотаріат" вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Приватні і державні нотаріуси прирівняні у вчиненні нотаріальних дій – вчиняють всі нотаріальні дії, передбачені статтею 34 Закону України «Про нотаріат».

Статтею 17 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що державні нотаріальні контори створюються і ліквідуються Міністерством юстиції України.

Протягом 2016 року у Сумській області були ліквідовані п’ять районних державних нотаріальних контор: Буринська,  Краснопільська, Кролевецька, Недригайлівська та Середино-Будська. Крім того, перебуває в стані ліквідації та буде ліквідована в січні 2017 року Улянівська державна нотаріальна контора.

Документи нотаріального діловодства та архів ліквідованих нотаріальних контор передані на зберігання Сумському обласному державному нотаріальному архіву.

В подальшому для оформлення спадкових прав після ліквідації державної нотаріальної контори, якою заведена спадкова справа, спадкоємці можуть звернутися до будь-якого іншого нотаріуса відповідного нотаріального округу.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

При зверненні спадкоємців нотаріусом буде здійснено перевірку за даними Спадкового реєстру щодо заведеної спадкової справи, спадкодавця, номера спадкової справи, дати та місця її заведення, місця зберігання. Якщо перевіркою буде встановлено, що державна нотаріальна контора, якою заведена спадкова справа, не діє, а справа передана на зберігання Сумському обласному державному нотаріальному архіву, нотаріусом буде витребувана з архіву спадкова справа для подальшої видачі свідоцтв про право на спадщину.

Оформлення спадкових прав в подальшому будуть займатися:

1. По спадковим справам, заведеним Буринською РДНК – приватні нотаріуси Буринського районного нотаріального округу Анохін О.В. (м. Буринь, провул. Горького, 2/1) та Головенська Л.В. (м. Буринь, площа Першотравнева, 9).

2. По спадковим справам, заведеним Краснопільською РДНК -  приватні нотаріуси Краснопільського районного нотаріального округу    Вангородський В.В. (смт Краснопілля, вул. Лермонтова,1) та Клименко Л.О. (смт Краснопілля, вул. Перемоги, 18, кв. 3).

3. По спадковим справам, заведеним Кролевецькою РДНК -  приватні нотаріуси Кролевецького районного нотаріального округу Котлубай Н.В. (м. Кролевець, вул. Європейська, 1), Сніда Т.В. (м. Кролевець, вул. Лесі Українки, 9), Солопун М.І. (м. Кролевець, вул. Лесі Українки, 9), Часова Г.М. (м. Кролевець, вул. 8 Березня, 18, офіс 1).

4. По спадковим справам, заведеним Недригайлівською РДНК - приватні нотаріуси Недригайлівського районного нотаріального округу  Торчицька В.М. (смт Недригайлів, вул. Щебетунів, 14, кв. 1), Юрченко А.М. (смт Недригайлів, вул. Незалежності, 3).

5. По спадковим справам, заведеним Середино-Будською РДНК -  приватні нотаріуси Серединобудського районного нотаріального округу Вялкова С.І. (м. Середина-Буда, вул. Вокзальна, 6-а, кв. 1), Краснощок Ю.О.  (м. Середина-Буда, вул. Горького, 8, кв. 9).

6. По спадковим справам, заведеним Улянівською ДНК - Білопільська районна державна нотаріальна контора (м. Білопілля, Торгова площа, 27) та приватні нотаріуси Білопільського районного нотаріального округу Бойко О.І. (смт Улянівка, вул. Центральна, 5, приміщ. 2),  Шамукова Н.В. (м. Білопілля, Торгова площа, 4, кв. 1), Шамукова С.Ф. (м. Білопілля, Торгова площа, 4, кв. 1), Ясинок Ж.В. (м. Білопілля, вул. Супруна, 2).

 

Провідний спеціаліст

відділу з питань нотаріату                                                         К.О. Захарченко

28.12.2016

 

Порядок оформлення спадкових прав

 

Як передбачено статтями 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

При зверненні спадкоємця у зв’язку з відкриттям спадщини нотаріус з’ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою.

У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат.

Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок) встановлюється, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів дане питання вирішується в судовому порядку.

Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

 

Начальник відділу з питань нотаріату                                         А.П. Єременко

 

07.02.2017

Україна, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28. Тел./факс (0542) 66-19-48, 66-19-36

© 2016 Головне територіальне управління юстиції у Сумській області
Розробка студії «Данкор Веб» Мапа сайту