Ірина Свистун, 
начальник Головного територіального управління юстиції у Сумській області

Головне управління юстиції в  Сумській області Ad impossibilia lex non cogit
Закон не вимагає неможливого
Роз'яснення

Виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)


1. Зміни законодавства у сфері примусового виконання рішень 

З 5 жовтня 2016 року набирають чинності Закон України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Так, в Україні упроваджується змішана система виконання рішень шляхом запровадження паралельно з органами державної виконавчої служби інституту приватних виконавців, що сприятиме здоровій конкуренції між ними, стимулюватиме підвищення рівня професійності виконавців та якості виконання судових рішень. При цьому виконання рішень про вселення, виселення боржників, а також боржниками за яким є державні органи залишаються в компетенції органів державної виконавчої служби.

Приватним виконавцем може бути громадянин України, який досяг 25 років, має вищу освіту не нижче другого рівня, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит.

Суттєвими новелами Закону України «Про виконавче провадження» є зміна строків пред’явлення виконавчих документів на виконання. Так, строк пред’явлення виконавчих документів на виконання збільшився до 3-х років (замість 1-го року), натомість посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом 3-х місяців.

На відміну від положень діючого закону, строк на самостійне виконання боржником рішення не передбачено. Тобто, при пред’явленні виконавчого документа на примусове виконання, з боржника одразу в обов’язковому порядку окрім суми заборгованості стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, а за виконання рішення немайнового характеру – в розмірі 2-х мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – фізичної особи і в 4-х мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи (окрім категорій рішень, за виконання яких не передбачено стягнення виконавчого збору).

Відтепер до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2-х відсотків суми, що підлягає стягненню (але не більше 10-ти розмірів мінімальної заробітної плати), а за рішеннями немайнового характеру – у розмірі 1-го мінімального розміру заробітної плати з боржника – фізичної особи і розмірі 2-х мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи. Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:

1)       за вимогами, що виникають з трудових правовідносин (стягнення заробітної плати, поновлення на роботі тощо);

2)      обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат, соціальних послуг, доплат, допомоги, пільг;

3)       відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;

4)       стягнення аліментів;

5)       відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.  Також від сплати авансового внеску звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей – інвалідів і недієздатних інвалідів І та ІІ груп, громадяни віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Боржник у випадку примусового виконання рішення про стягнення коштів зобов’язаний подати декларацію про доходи та майно.

Згідно нового законодавства звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій таке житло розташоване, дозволяється лише в разі наявності заборгованості в розмірі більше 20 розмірів мінімальної заробітної плати (згідно діючого законодавства – 10).

Також, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено формування Єдиного реєстру боржників, відомості про яких стануть відкритими та розміщуватимуться на сайті Міністерства юстиції України. Тобто боржники будуть зацікавлені у якнайшвидшому погашенні своїх боргів, оскільки до того моменту, поки інформація про них не буде вилучена з реєстру боржників, вони не зможуть вчиняти будь-які дії зі своїм майном. Таким чином, відкритий реєстр буде своєрідним банком даних для кредиторів про несумлінних боржників

Крім того, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, які розширюють права органів державної виконавчої служби по притягненню до відповідальності недобросовісних боржників, посилюють відповідальність боржника у виконавчому провадженні, істотно підвищують штрафи, що накладаються виконавцем. Невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця -тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян"

Начальники органів державної виконавчої служби наділені повноваженнями по розгляду справ про адміністративні правопорушення за невиконання законних вимог державного виконавця та накладення штрафів за дані правопорушення.

 

 2.     Заходи примусового виконання рішень


Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом     


3.     Порядок пред'явлення виконавчих документів до виконання


         Після того як рішення суду чи іншого органу (посадової особи) вступило в законну силу, стягувач, тобто особа на користь чи в інтересах якої винесено рішення, або його представник, повинні самостійно отримати виконавчий документ в суді чи іншому органі, який розглядав справу. Після цього оригінал рішення та заява про примусове виконання пред'являється до відповідного органу державної виконавчої служби за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходження його майна.

         Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем здійснення таких дій.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:

-      стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

-      обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

-       відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;

-         стягнення аліментів;

-       відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.


4.     Порядок подачі скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця


Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

   Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

   Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

   Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

   Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

   Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім’я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім’я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

 Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.


5.     Якими нормативно-правовими актами регулюються відносини в галузі виконання судових рішень про стягнення аліментів за кордоном?


З метою вирішення проблем щодо стягнення аліментів за кордоном Україна стала учасником декількох міжнародно-правових конвенцій. Якщо одна із сторін проживає або має громадянство однієї з країн СНД, порядок стягнення аліментів регулюються Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993. У відносинах з такими державами, як Великобританія, Ізраїль, Португалія, Італія, Франція та іншими, використовуються норми Конвенції про стягнення аліментів за кордоном від 20.06.1956. Процедуру стягнення аліментів на виконання умов вищевказаної конвенції визначає Інструкція про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2006. Також Україна є стороною багатьох двосторонніх міжнародних договорів. Тому вибір міжнародно-правового акту, яким слід керуватись при вирішенні даного питання, залежить від країни, на території якої перебуває боржник.


6.     Порядок реалізації арештованого майна


Порядок реалізації арештованого майна регулюється нормами Закону України «Про виконавче провадження» (від 02.06.2016), Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), Порядку реалізації арештованого майна (наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5) та іншими актами.

Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та цінних паперів, ювелірних та інших побутових виробів із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати, в тому числі майна, вилученого митними органами та конфіскованого за рішенням суду. В той час, реалізація за фіксованою ціною не застосовується до:

-        нерухомого майна,

-        транспортних засобів,

-        повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому ст. 57 Закону. У разі повторної не реалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому ст. 57 цього Закону.

Організатор після підписання протоколу електронних торгів, що не відбулися, зобов'язаний виставити майно на реалізацію за ціною, яка визначається з урахуванням абзаців першого та другого цього пункту, не пізніше як протягом п’яти робочих днів з дня підписання протоколу.

У разі не реалізації майна на третіх електронних торгах, виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. Якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

         У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу.

 28.12.2016


Про Автоматизовану систему виконавчого провадження

5 січня 2017 року набрали чинності положення статей 8,9  Закону України «Про виконавче провадження». Вони передбачають повну автоматизацію виконавчого провадження шляхом:

-        створення Автоматизованої системи виконавчого провадження;

-        функціонування Єдиного реєстру боржників.

Єдиний реєстр боржників є  складовою автоматизованої системи виконавчого провадження.

Реєстр створено з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відповідно до чинного законодавства, відомості про боржників є відкритими та повинні розміщуватися на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції.

Виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження зобов’язаний внести до Реєстру відомості відносно боржників, які мають зобов’язання перед фізичними чи юридичними особами за судовими рішеннями та рішеннями інших органів.

У Єдиному реєстрі боржників повинна міститися інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в системі після запуску даного реєстру.

Водночас, слід зазначити, що не підлягають внесенню відомості про боржників:

-        які є державними органами, органами місцевого самоврядування;

-        які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше 3 місяців;

-        за рішенням немайнового характеру.

Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з:

-        винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження,

-        поверненням виконавчого документа стягувачу,

-        поверненням виконавчого документа до суду на підставі Закону,

-        в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

 

13.01.2017

  


---------------------------------------------------------------------------------------------

Україна, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28. Тел./факс (0542) 66-19-48, 66-19-36

© 2016 Головне територіальне управління юстиції у Сумській області
Розробка студії «Данкор Веб» Мапа сайту