Ірина Свистун, 
начальник Головного територіального управління юстиції у Сумській області

Головне управління юстиції в  Сумській області Ad impossibilia lex non cogit
Закон не вимагає неможливого
Роз'яснення

Банкрутство


Питання:
1.Про деякі питання ведення і подання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) статистичної звітності, оперативної звітності та інформації про свою діяльність

2.Особливості задоволення вимог кредиторів фізичної особи, визнаної банкрутом

3.Про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство. Про порядок проведення державної реєстрації припинення обтяжень прав на нерухоме майно боржника у зв’язку з відкриттям ліквідаційної процедури

4.Роз'яснення повноважень членів комітету кредиторів

5.Про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства боржника

6.Роз’яснення щодо підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)

7.Загальні положення організації проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)

8.Організації планових та позапланових перевірок

9.Збори кредиторів

10.Комітет кредиторів у процедурі банкрутства

11.Порядок оформлення результатів заходів контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)

12.Накладення на арбітражних керуючих дисциплінарних стягнень за результатами заходів контролю

13.Здійснення ліквідатором безпосереднього продажу майна боржника відповідно до частини шостої статті 44 Закону.

14.Погодження ліквідаційної маси з органом, уповноваженим управляти державним майном

15.Проведення оцінки майна боржника ліквідатором

16.Проведення торгів ліквідатором

17.Про затвердження Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство

18.Про затвердження Положення про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство

19.Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

20.Порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство

21.Про надання кредиту ліквідатору підприємства-боржника

22.Відмова арбітражного керуючого у наданні або ненаданні інформації та/або документів на письмовий запит територіального органу з питань банкрутства

23.Особливості офіційного оприлюднення окремих відомостей про справу про банкрутство.

27.Розяснення Міністерства юстиції України щодо свідоцтва про придбання майна на аукціоні.

28.Особливості банкрутства фермерського господарства

29.Припинення провадження у справі про банкрутство

30.Особливості провадження санації боржника його керівником.

31.Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

33.Розгляд касаційної скарги на процесуальний документ у справі про банкрутство, який не підлягає касаційному оскарженню.

34.Вимоги до звернень громадян та юридичних осіб щодо діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів

35.Повноваження комітету кредиторів боржника

36.Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про банкрутство.

37. Адміністративна  відповідальність за порушення законодавства про банкрутство.

38.Форми та види господарсько-правової відповідальності.

39. Оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.

40.Розгляд позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника.

41. Перевірка відповідності заяви конкурсного кредитора вимогам  Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

42.Виконання зобов’язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника у процедурі санації.

43.Виконання зобов’язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника у ліквідаційній процедурі.

44.Помічник арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

45.Призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство

46.Усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство

47.Утворення та порядок діяльності саморегулівної організації арбітражних керуючих.

48. Функції та повноваження саморегулівної організації арбітражних керуючих

49.Укладення мирової угоди та набрання нею чинності

50.Схвалення мирової угоди забезпеченими кредиторами

51.Про інформаційну вивіску, що ідентифікує офіс арбітражного керуючого

52.Щодо реєстраційного індексу вхідної кореспонденції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

53.Щодо складення описів справ арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)

54.Щодо передавання справ до архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)

55.Щодо охоронної сигналізації в приміщенні, де знаходиться контора (офіс) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)/

56. Розмежування архіву арбітражного керуючого від архіву підприємства-боржника.

57.Використання печатки арбітражного керуючого при виконанні повноважень розпорядника майна у відповідній справі про банкрутство.

58.Відповіді на найпоширеніші запитання, що виникають при стажуванні осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

59.Покрокові дії для отримання інформаційної довідки з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство

60.Загальна інформація щодо підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у справах про банкрутство страхових організацій

---------------------------------------------------------------------------------------------

Про деякі питання ведення і подання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) статистичної звітності, оперативної звітності та інформації про свою діяльність

       

До відома арбітражних керуючих!!!

Інформуємо, що з 15 травня 2015 року набрав чинності наказ Міністерства юстиції №340/26785 від 25 березня 205 року «Про затвердження змін до Положення про Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство». Наказом передбачено, зокрема, електронну подачу інформації (відомостей) арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство».

 

Головний спеціаліст

відділу з питань банкрутства                                                              К.В. Бойко

 

Особливості задоволення вимог кредиторів фізичної особи, визнаної банкрутом

 

Стаття 92  Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) в редакції від 19.01.2013 регламентує особливості задоволення вимог кредиторів фізичної особи, визнаної банкрутом.

Зокрема,  Господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником, у строки, передбачені частиною восьмою статті 91 цього Закону. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів.

До задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на спеціальний банківський рахунок, відшкодовуються витрати, пов’язані з провадженням у справі про банкрутство фізичної особи і виконанням постанови господарського суду про визнання фізичної особи банкрутом. Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

у першу чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов’язаннями, забезпеченими заставою майна фізичної особи; вимоги громадян, перед якими фізична особа несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані у цьому Фонді у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, вимоги щодо стягнення аліментів; розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

у третю чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги. За недостатності коштів для задоволення у повному обсязі всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їхніх вимог.

Після завершення розрахунків з кредиторами фізична особа, визнана банкрутом, звільняється від подальшого виконання грошових вимог кредиторів, що були заявлені після визнання фізичної особи банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом третім частини третьої цієї статті.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого частиною восьмою статті 91 цього Закону, задовольняються в останню чергу.

Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фізичної особи банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Звільнення фізичної особи від зобов’язань, передбачених абзацами першим і другим частини третьої цієї статті, не допускається у разі, якщо судовим рішенням, що набрало законної сили, боржника притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за неправомірні дії, пов’язані з банкрутством, умисне або фіктивне банкрутство, якщо такі правопорушення вчинені у справі про банкрутство.

Господарський суд за вмотивованим клопотанням будь-кого з учасників у справі про банкрутство, арбітражного керуючого або за власною ініціативою може не допустити звільнення фізичної особи від зобов’язань, якщо боржник:

- ухилявся від виконання зобов’язань щодо погашення боргів;

- вчинив дії щодо приховування майна;

- не надавав необхідну інформацію або надавав недостовірну інформацію господарському суду, який розглядає справу про банкрутство.

 Про заборону звільнення фізичної особи від зобов’язань у зв’язку з припиненням провадження у справі про банкрутство господарський суд виносить ухвалу, яка підлягає негайному виконанню.

Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою. За вмотивованим клопотанням кредитора (кредиторів) правила щодо звільнення боржника від зобов’язань не застосовуються, якщо фізична особа протягом зазначеного періоду повторно буде визнана банкрутом.

Протягом трьох років після визнання фізичної особи банкрутом ця особа не може бути зареєстрована як фізична особа, придбавати майно або грошові кошти у кредит, укладати договір поруки, передавати майно у заставу. Правила, передбачені частиною восьмою цієї статті, не застосовуються до фізичної особи, якщо у процедурі банкрутства боржник повністю сплатив усі борги.

 

Головний спеціаліст 

відділу з питань банкрутства                                                                         К.В. Бойко

 

Про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство

 

Головне територіальне управління юстиції в Сумській області доводить до відома арбітражних керуючих, що Вищий господарський суд України затвердив нову редакцію Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство.

Відповідний документ був затверджений постановою № 8 пленуму ВГСУ від 14 липня 2016 року.

Згідно Положенням, відбір кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство здійснюється автоматизованою системою.

Документ погоджений Міністерством юстиції України (лист від 12.07.2016 № 24098/15282-0-32-16/9).

Автоматизований відбір кандидатів на призначення арбітражних керуючих у справах про банкрутство здійснюється з урахуванням відомостей, внесених до автоматизованої системи про обрану арбітражним керуючим територіальність здійснення повноважень.

Спеціалізація арбітражного керуючого, необхідна для розгляду конкретної справи про банкрутство, визначається відповідно до обраних арбітражним керуючим видів підприємницької діяльності за КВЕД та організаційно-правових форм господарювання за КОПФГ за відомостями, внесеними до автоматизованої системи.

Обираючи територіальність здійснення повноважень, арбітражний керуючий може не обмежувати її або обмежитися юрисдикцією певного апеляційного округу, одного або кількох господарських судів.

Електронний запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого у конкретній справі здійснюється за формою, встановленою в Додатку до Положення.

 

Головний спеціаліст

відділу з питань банкрутства                                                              К.В. Бойко

 

Про порядок проведення державної реєстрації припинення обтяжень прав на нерухоме майно боржника у зв’язку з відкриттям ліквідаційної процедури

Щодо порядку проведення державної реєстрації припинення обтяжень прав на нерухоме майно боржника у зв’язку з відкриттям ліквідаційної процедури.
Головне територіального управління юстиції в Сумській області доводить до відома для врахування в роботі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) лист Укрдержреєстру від 19.09.2013 № 2805/8-13-05 до листа Міністерства юстиції України від 21.08.2013 № 13.2-17/913 стосовно порядку проведення державної реєстрації припинення обтяжень прав на нерухоме майно боржника у зв’язку з відкриттям ліквідаційної процедури. 
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквдаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.
При цьому слід зазначити, що особою, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, є ліквідатор ( ч.1 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
У зв’язку з цим, у разі прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ліквідатору, перш за все, слід звернутися до органу, яким встановлено обтяження, зокрема до нотаріуса, для зняття такого обтяження . Зокрема, нормами ст. 74 Закону України «Про нотаріат» визначено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки чи піклування про усунення обставин, що обумовили накладання заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Після зняття відповідного обтяження ліквідатор звертається за проведенням державної реєстрації припинення таких обтяжень.
Якщо судом прийнято рішення, відповідно до якого припинено окреме обтяження прав на нерухоме майно, проведення державної реєстрації припинення такого обтяження можливе у разі звернення суду чи ліквідатора із відповідною заявою до органу державної реєстрації прав. 

 

Про повноваження членів комітету кредиторів

Головне територіальне управління юстиції у Сумській області,  з метою оптимізації ситуації з погашення заборгованості із заробітної плати підприємств-боржників, а також для налагодження ефективної взаємодії між кредиторами, що входять до складу комітету кредиторів на підприємствах, які знаходяться в процедурі банкрутства, надає роз’яснення потенційним членам комітету кредиторів для врахування в подальшій роботі. 
Так, відповідно до ст. 16 ч. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції від 30.06.1999, у разі безпідставного затягування термінів розпорядження майном, санації та ліквідаційної процедури у справах про банкрутство підприємств,  комітет кредиторів (голова комітету кредиторів) має право, за наявності підстав, подати клопотання до господарського суду про припинення повноважень відповідних арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Особливу увагу Головне територіальне управління юстиції у Сумській області рекомендує звернути на діяльність арбітражних керуючих, що виконують повноваження розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів на підприємствах-боржниках, де прослідковується негативна ситуація з питання погашення заборгованості із заробітної плати.
Також, з метою покращення ситуації членам комітету кредиторів необхідно постійно вживати всі можливі заходи, в межах компетенції, з вирішення питання оптимізації погашення заборгованості із заробітної плати працівників підприємств-боржників, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, приймати активну участь та використовувати свій голос на всіх стадіях провадження процедур у справі про банкрутство. 

 

 

Про визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства боржника.   
 
Головне територіального управління у Сумській області доводить до відома лист Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  №709/0/4-13 від 07.05.2013. 
З метою вирішення питань, що виникли у судовій практиці, та розглянувши звернення голови апеляційного суду Кіровоградської області щодо визначення юрисдикції спору про стягнення заробітної плати у випадку банкрутства боржника, судова палата у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає таке.
У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 р. № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 р. (за винятком окремих його положень).
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).
Відповідно до Закону України від 2 жовтня 2012 р. № 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, судам слід враховувати положення пункту 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги статті 15 ЦПК, статті 12 ГПК та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 2013 р.
Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 р., не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
 
 Роз’яснення щодо підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) повинен постійно працювати над підвищенням свого професійного рівня та один раз на два роки підвищувати кваліфікацію.

Підвищення кваліфікації арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) проводиться з метою покращення знань, умінь та набуття професійних навичок, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюється у формі короткострокового підвищення кваліфікації шляхом участі у семінарі з питань банкрутства та відновлення платоспроможності боржника (далі - підвищення кваліфікації). Тривалість підвищення кваліфікації становить не менше 27 годин.

Підвищення кваліфікації організовується та проводиться закладами, що включені до Переліку закладів, за участю Всеукраїнських саморегулівних організацій арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Заклад на кожний курс підвищення кваліфікації готує програму семінару з питань банкрутства та відновлення платоспроможності боржника (далі - Програма) і подає її на погодження до Департаменту. Програма містить інформацію про зміст навчання, розподіл навчального часу аудиторних занять і самостійної навчальної роботи для вивчення кожної теми, організаційні форми її вивчення та викладачів, які будуть залучені до викладення теми.

Підвищення кваліфікації проводиться за такими тематиками:

актуальні питання організації діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

новели у законодавстві України, що стосуються діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

правила ведення діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

судова практика у справах про банкрутство;

інші питання, пов’язані з діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), знання яких потребують постійного оновлення та удосконалення.

Протягом 10 робочих днів Департамент опрацьовує Програму і погоджує її або відмовляє у погодженні з наданням пропозицій для її доопрацювання.

Проведення підвищення кваліфікації закладом без Програми або відповідно до Програми, не погодженої з Департаментом, не допускається.

За 30 календарних днів до початку проведення підвищення кваліфікації заклад надсилає інформацію до Департаменту про намір, строк та місце його проведення з метою оприлюднення її на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в мережі Інтернет.

За три дні до початку проведення підвищення кваліфікації заклад повідомляє Департамент про орієнтовну кількість арбітражних керуючих, які візьмуть участь у ньому.

Підвищення кваліфікації завершується проведенням закладом підсумкового заліку шляхом письмового тестування. Тестові питання розробляються Департаментом. Тестовий білет складається з 10 запитань, до кожного з яких надається перелік із трьох відповідей. Одна відповідь правильна, решта - неправильні.

Для проведення заліку закладом утворюється комісія у складі не менше ніж три особи.

Головою комісії є представник Департаменту.

На складення заліку відводиться 30 хвилин. Після закінчення часу, відведеного для заліку, представник Департаменту проводить перевірку тестових білетів. За кожну правильну відповідь зараховується по одному балу.

Арбітражний керуючий вважається таким, що склав залік, якщо він набрав не менше ніж сім балів.

У разі успішного складення заліку закладом видається свідоцтво про підвищення кваліфікації за формою, наведеною в додатку 3 до цього Положення.

Арбітражний керуючий, який не склав залік, вважається таким, що не пройшов підвищення кваліфікації. У разі нескладення заліку арбітражний керуючий має право скласти його повторно.

Заклад у п’ятиденний строк після закінчення підвищення кваліфікації надсилає до Департаменту списки осіб, яким видано свідоцтво про підвищення кваліфікації, із зазначенням номерів та дати видачі.

Перебіг строку, передбаченого пунктом 4.1 цього розділу, починається з наступного дня після отримання свідоцтва про підвищення кваліфікації.

Департамент здійснює моніторинг осіб, які пройшли підвищення кваліфікації. У разі виявлення осіб, які не пройшли підвищення кваліфікації, Департамент вносить подання до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) щодо застосування до таких осіб дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством.

Слід зауважити, у випадку, якщо підвищення кваліфікації проведено без додержання вимог встановлених Положенням про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 01.10.2013  № 2068/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 

за № 1687/24219, арбітражний керуючий не буде вважатись таким, що підвищив кваліфікацію.

При цьому, Департаментом здійснюється моніторинг осіб, які пройшли підвищення кваліфікації. У разі виявлення осіб, які не пройшли підвищення кваліфікації, Департамент вносить подання до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) щодо застосування до таких осіб дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством.

 

Головний спеціаліст

відділу з питань банкрутства                                                                                       К.В. Бойко

 

Загальні положення організації проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
 
У відповідності до ст. 106 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 19.01.2013   контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється державним органом з питань банкрутства та його територіальними органами шляхом проведення планових і позапланових перевірок на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.
Згідно наказу Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5, зареєстрованого 03.07.2013  за № 1113/23645 «Про затвердження Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) контроль за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів:
- проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого (далі – Довідка);
-  надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень;
-  складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.
Строк проведення перевірки не може перевищувати для:
планової – восьми робочих днів;
позапланової – трьох робочих днів.
Проведення перевірки може бути продовжено понад строки, за рішенням органу контролю, оформленим відповідним наказом, виключно у виняткових випадках, якщо для проведення перевірки необхідно отримати в інших фізичних чи юридичних осіб додаткову інформацію, без отримання якої завершення проведення перевірки є неможливим.
Дата проведення перевірки може бути перенесена у разі неможливості її проведення з підстав, незалежних від органу контролю чи арбітражного керуючого, про що орган контролю видає наказ, у якому зазначаються підстава та термін перенесення. Проведення перевірки може бути перенесено за рішенням органу контролю, оформленим відповідним наказом, до початку проведення перевірки виключно у виняткових випадках, якщо з об‘єктивних підстав проведення перевірки у встановлений строк є неможливим.  
Для проведення перевірки органом контролю створюється комісія у складі від однієї до трьох осіб. До складу комісії включаються виключно представники державного органу з питань банкрутства та його територіальних органів.
Місцем проведення перевірки є: 
-  місцезнаходження органу контролю (невиїзна перевірка);
- контора (офіс) арбітражного керуючого або місцезнаходження суб’єкта, щодо якого арбітражний керуючий здійснює свої повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора (виїзна перевірка).
              
Організації планових та позапланових перевірок 

Планова перевірка діяльності арбітражного керуючого здійснюється не частіше одного разу на два роки за період з дати призначення господарським судом арбітражного керуючого розпорядником майна, керуючим санацією або ліквідатором у справі про банкрутство, а у разі проведення попередньої планової перевірки - з дати початку її проведення.

Предметом планової перевірки є відповідність арбітражного керуючого вимогам, визначеним у Законі, а також додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці під час здійснення повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справах про банкрутство за період, що підлягає плановій перевірці.

Місцем проведення планової виїзної перевірки є контора (офіс) арбітражного керуючого.

Позапланова перевірка здійснюється органом контролю за наявності згоди Мін'юсту на її проведення. Зокрема, у разі надходження на адресу територіального органу з питань банкрутства звернення від фізичної чи юридичної особи про невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим покладених на нього повноважень територіальний орган надсилає відповідне звернення до Мін’юсту для вирішення питання щодо проведення позапланової перевірки.

Мін’юст аналізує звернення, які надійшли на його адресу, та, у разі якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства, здійснює позапланову перевірку або надає доручення на проведення позапланової перевірки територіальному органу з питань банкрутства.   З метою контролю за проведенням перевірок територіальними органами з питань банкрутства Мін’юст має право у дорученні на проведення позапланової перевірки зобов’язати територіальний орган з питань банкрутства погодити з ним проект Довідки.

 Підставами для проведення позапланової перевірки є:

- подання арбітражним керуючим письмової заяви до органу контролю про проведення перевірки за його бажанням;

- звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю;

- виявлення недостовірності даних, заявлених у документах, поданих арбітражним керуючим для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

- неподання або подання не в повному обсязі в установлений строк арбітражним керуючим документів обов'язкової звітності або виявлення недостовірності даних у документах обов'язкової звітності, поданих арбітражним керуючим;

- перевірка виконання арбітражним керуючим розпоряджень, виданих за результатами проведення планових чи позапланових перевірок органом контролю;

встановлення Дисциплінарною комісією невідповідності висновків акта перевірки вимогам законодавства, зазначеного в пункті 2.2 цього розділу, та направлення звернення (скарги), що було(а) підставою для проведення відповідної позапланової перевірки, для проведення додаткового контролю;

рішення Дисциплінарної комісії щодо проведення органами контролю додаткового контролю на підставі заяв та скарг, які надійшли на розгляд Дисциплінарної комісії;

виявлення Мін'юстом або територіальним органом з питань банкрутства у процесі реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства ознак невиконання чи неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків;

невиконання арбітражним керуючим вимог рішень (ухвал, постанов) господарського суду у справах про банкрутство.

Предметом позапланової перевірки є додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону та іншого законодавства з питань банкрутства з питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки.

Місце проведення позапланової перевірки визначається органом контролю з урахуванням питань, які підлягають перевірці, і обсягу документів, які передбачається дослідити під час перевірки.  Обов'язковим є проведення виїзної позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта чи його майна, щодо якого арбітражний керуючий здійснює свої повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, у разі якщо із звернення фізичної чи юридичної особи, яке стало підставою для проведення цієї перевірки, вбачається необхідність здійснення перевірки наявності, стану збереження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, здійснення аналізу оригіналів документів такого суб'єкта тощо. У разі проведення виїзної перевірки арбітражний керуючий зобов‘язаний забезпечити належні умови для проведення такої перевірки і роботи членів комісії.

 Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Порядком.

               

Головний спеціаліст
відділу з питань банкрутства                                                                                       К.В. Бойко


Збори кредиторів

Відповідно до статті 25 «Закону про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд у попередньому засіданні розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Результатом розгляду реєстру та невизнаних (повністю або частково) вимог кредиторів господарським судом виноситься ухвала в який зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
При цьому в цій ухвалі суд зазначає розмір усіх вимог кредиторів визнаних як боржником так і судом з урахуванням черговості їх задоволення 
Згідно ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його бакрутом» протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна письмово повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом та внесені до реєстру вимог кредиторів.  Забезпечені кредитори не мають права голосу, оскільки їхні вимоги задовольнятимуться від продажу майна, що перебуває в заставі. Інші кредитори мають право визначати подальший хід справи. Однак Закон розширив права забезпечених кредиторів. Вони автоматично включаються розпорядником майна до реєстру кредиторів, обліковуються в окремому реєстрі, а їх вимоги задовольняються позачергово. Майно, що перебуває в іпотеці або в заставі, не включається у ліквідаційну масу, а його продаж можливий лише за згоди кредитора, у заставі якого воно перебуває. 
У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу:
- кредитори, вимоги яких увійшли до реєстру вимог кредиторів окремо;
- представник працівників боржника;
- уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;
- представник органу, уповноваженого управляти державним майном;
- арбітражний керуючий.
Перші збори кредиторів вважаються повноважними, якщо на них присутні кредитори, що мають не менше ніж дві треті голосів. Наступні збори вважаються повноважними у разі присутності на них кредиторів, що мають більше половини голосів.
Кількість голосів кредиторів на зборах визначається відповідно до частини четвертої цієї статті, а саме, конкурсні кредитори мають кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну одній тисячі гривень. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство.
Збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.
Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.
Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.
До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:
- визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів;
- дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів;
- схвалення плану санації боржника в процедурі розпорядження майном;
- інші питання, передбачені цим Законом.
Проведення зборів кредиторів у зв’язку із зміною реєстру вимог кредиторів або обрання (переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не можуть бути самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами або комітетом кредиторів рішень.
      
Комітет кредиторів у процедурі банкрутства.

       На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб.
       Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої  статті 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його бакрутом».
      Кредитор, що має двадцять п’ять і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів.
      Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.
      Протокольне рішення зборів кредиторів про утворення та склад комітету кредиторів подається до господарського суду.
     До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:
- обрання голови комітету;
- скликання зборів кредиторів;
-  звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації,
- визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом;
- звернення до господарського суду з вимогою про визнання правочинів (договорів) боржника недійсними на будь-якій стадії процедури банкрутства;
- звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора), припинення повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора);
- підготовку та укладення мирової угоди;
- схвалення плану санації боржника, змін та доповнень до нього у випадках, передбачених цим Законом;
- визначення складу майна в разі продажу частини майна у процедурі санації боржника або ліквідації банкрута;
- внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;
- інші питання, передбачені цим Законом.
      У роботі комітету мають право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, забезпечений кредитор та в разі необхідності представник органу, уповноваженого управляти державним майном, і представник органу місцевого самоврядування.
      Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.
     Засідання комітету кредиторів з питання введення наступної судової процедури, крім першого, повинно відбутися не пізніше п’яти днів до судового засідання.
 
Порядок оформлення результатів заходів контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
 
    Згідно розділу IV  Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого Міністерством юстиції України 27.06.2013 № 1284/5, арбітражний керуючий має право протягом п’яти робочих днів після складення Довідки за результатами перевірки надати в письмовій формі свої пояснення, зауваження, заперечення до неї разом з необхідними документами або усунути виявлені під час перевірки порушення та надати інформацію про це комісії.
       Якщо арбітражний керуючий підписав Довідку без зауважень і заперечень, комісія протягом двох робочих днів з дня підписання Довідки готує акт перевірки діяльності арбітражного керуючого   (далі – акт перевірки).
       Акт перевірки складається у двох примірниках, один з яких надається арбітражному керуючому, який перевірявся, другий зберігається в органі контролю. Невід’ємною частиною акта перевірки, який залишається на зберігання в органі контролю, є Довідка з копіями усіх документів, на які у ній є посилання, пояснення, зауваження, заперечення та документи, надані арбітражним керуючим, та (або) докази усунення виявлених під час перевірки порушень.
       Арбітражний керуючий ознайомлюється з актом перевірки, підписує його із зазначенням дати, засвідчує свій підпис печаткою і отримує один примірник акта перевірки. У разі відмови від підписання акта перевірки чи відсутності арбітражного керуючого у час та в місці, визначені органом контролю для підписання акта перевірки, голова комісії робить в акті перевірки запис про те, що арбітражний керуючий від підписання акта перевірки відмовився. У такому випадку акт перевірки не пізніше наступного робочого дня надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом та електронною поштою.
       У разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень (далі – припис) та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень (далі – розпорядження).
      Орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень – припис. Припис або розпорядження виноситься органом контролю на підставі акта перевірки не пізніше ніж на третій робочий день з дня підписання акта перевірки та надається арбітражному керуючому особисто або надсилається йому рекомендованим листом та електронною поштою. У розпорядженні міститься інформація про встановлені комісією порушення, термін та спосіб їх усунення.
Строк виконання розпорядження у випадку наявності об’єктивних підстав може бути продовжено органом контролю шляхом внесення відповідних змін до розпорядження.
      Арбітражний керуючий зобов’язаний до закінчення строку, зазначеного в розпорядженні, усунути виявлені порушення та надати інформацію про це разом з відповідними документами до органу контролю, який виніс розпорядження.
      У разі якщо подані документи підтверджують виконання розпорядження, орган контролю складає про це акт, який долучається до акта перевірки, а у разі якщо подані документи не підтверджують виконання розпорядження, орган контролю для перевірки виконання розпорядження призначає позапланову перевірку.
      У приписі міститься інформація про виявлені під час перевірки порушення, які усунути неможливо, та зобов’язання арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень. У разі якщо арбітражним керуючим протягом року не вчинено аналогічних вказаним у приписі порушень, припис вважається виконаним.
      У разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю обов’язково зазначає про це в акті перевірки. У такому випадку припис та (або) розпорядження не складаються до моменту прийняття Дисциплінарною комісією рішення за результатом розгляду подання. У цьому випадку орган контролю протягом трьох робочих днів з дня підписання акта перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін’юсту, який забезпечує організацію роботи Дисциплінарної комісії (далі – структурний підрозділ), щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі – пропозиція).
До пропозиції орган контролю додає акт перевірки з усіма документами, що є його невід’ємними складовими.
 
Накладення на арбітражних керуючих дисциплінарних стягнень за результатами заходів контролю.    

   Підставами для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є:

- встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей;

вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому;

невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю;

відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки;

грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута);

встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади;

винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

     Протягом п'яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом Мін'юсту від органу контролю пропозиції структурний підрозділ Мін'юсту готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома.     Подання повинно містити висновок структурного підрозділу Мін'юсту щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками.

      Мін’юст має право зупинити діяльність арбітражного керуючого, якщо актом перевірки встановлено грубі порушення в діяльності арбітражного керуючого та існує очевидна небезпека подальшого порушення арбітражним керуючим прав та інтересів боржника чи кредитора(ів), передбачених законодавством, та за умови позитивного висновку структурного підрозділу щодо відповідності акта перевірки вимогам законодавства.

       Про зупинення діяльності арбітражного керуючого Мін’юст видає наказ, який у день прийняття надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом, факсимільним зв’язком та електронною поштою до виконання та господарському суду до відома.

      Рішення про зупинення діяльності підлягає негайному виконанню арбітражним керуючим, і протягом часу зупинення діяльності арбітражний керуючий не має права здійснювати будь-які повноваження, визначені законодавством, крім заходів щодо збереження майна боржника (банкрута).

Зупинення діяльності арбітражного керуючого діє до дня прийняття Дисциплінарною комісією рішення щодо притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності.

       Дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є:

- попередження;

- позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

       Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

       Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

       У разі якщо Дисциплінарною комісією встановлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства, Дисциплінарна комісія має право скасувати такі висновки та скерувати відповідні матеріали Мін’юсту для проведення додаткового контролю.

 

Головний спеціаліст

відділу з питань банкрутства                                                                                       К.В. Бойко

 

Щодо оцінки майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків. 

     Головне  територіальне управління  юстиції у Сумській області доводить до відома лист  Міністерства  юстиції  України  щодо  надання  роз'яснення з окремих  питань  продажу  майна у  процедурі  банкрутства  від  21.11.2013 № 19831-0-33-13/13.2

      Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -Закон) початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

      Згідно з вимогами частини третьої цієї статті оцінка майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється обов'язково із залученням суб'єктів оціночної діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

      Також згідно з частиною тринадцятою статті 96 Закону початкова вартість майна, майнових прав державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, визначається відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

      Разом з тим положення, які містяться у частині тринадцятій статті 96, частинах першій та третій статті 43 Закону, слід застосовувати в сукупності.

Так, якщо після проведення оцінки майна державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, відповідно до вимог Закону початкова вартість цього майна буде меншою за сукупність визнаних у встановленому Законом порядку вимог кредиторів, то з метою забезпечення відчуження майна боржника за найвищою ціною при визначенні початкової вартості такого майна слід керуватися вимогами частини першої статті 43 Закону, тобто початкова вартість цілісного майнового комплексу встановлюється на рівні сукупності визнаних вимог кредиторів.

      Щодо стадії ліквідаційної процедури, на якій проводиться оцінка майна державного підприємства, то слід керуватися вимогами частини п'ятої статті 44 Закону, якою встановлено, що ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. У цьому випадку змінюється об'єкт аукціону та відповідно - об'єкт оцінки.

      Тобто оцінка майна державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, спочатку проводиться як цілісного майнового комплексу, а в разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, проводиться оцінка кожної окремої частини майна боржника, що підлягає продажу.

   

Здійснення ліквідатором безпосереднього продажу майна боржника відповідно до частини шостої статті 44 Закону.

Головне територіальне управління юстиції у Сумській області доводить до відома лист- роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.11.2013  № 19831-0-33-13/13.2 з окремих питань продажу майна у процедурі банкрутства. Так, відповідно до частини шостої статті 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -Закон) ліквідатор може здійснювати безпосередній продаж таких активів:

- основних засобів, балансова залишкова вартість яких не перевищує одну тисячу гривень, а також інших необоротних матеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, обсяги або вартість яких є недостатніми для проведення аукціону. Ці матеріальні активи реалізуються безпосередньо ліквідатором або на комісійних умовах через організацію роздрібної торгівлі;

- не проданих на аукціоні. У цьому випадку безпосередній продаж може здійснюватися за ціною останніх торгів на аукціоні;

- не проданих на біржових торгах через товарну біржу;

- стосовно яких після опублікування оголошення про проведення повторного аукціону є лише одна пропозиція від покупця. Безпосередній продаж може здійснюватися за ціною, що була визначена як ціна продажу на аукціоні, покупцеві, який подав пропозицію про участь в аукціоні;

- акцій приватного акціонерного товариства або часток товариства з обмеженою відповідальністю, які належать боржнику і викуповуються цим товариством або учасниками (акціонерами) цього товариства.

Таким чином, ліквідатору надано право здійснювати безпосередній продаж вищезазначених активів, при цьому таке право не є обов'язком ліквідатора.

Вибір способу продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною (абзац четвертий частини першої статті 44 Закону). У разі неможливості продажу активів конкурентними способами та обрання арбітражним керуючим безпосереднього способу продажу, вартість таких активів повинна визначатись як балансова залишкова, оскільки це чітко встановлено статтею 44 Закону.  

  

Щодо погодження ліквідаційної маси з органом, уповноваженим управляти державним майном. 

Відповідно до вимог частини вісімнадцятої статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» мирові угоди, плани санації та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство господарських організацій з корпоративними правами держави понад 50 відсотків їх статутного капіталу погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, Фондом державного майна України (стосовно господарської організації, яка перебуває у процесі приватизації).

Згідно з частиною дванадцятою статті 96 Закону плани санації та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, підлягають погодженню з органом, уповноваженим управляти державним майном. У разі відсутності такого погодження плани санації затвердженню господарським судом не підлягають, а включене до переліку ліквідаційної маси майно банкрута не може бути реалізованим.

Однак ні Законом України «Про управління об'єктами державної власності», ні Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлено вимог щодо обов'язкового затвердження органом, уповноваженим управляти державним майном, спеціального нормативно-правового акта щодо порядку погодження ним мирових угод, планів санації та переліків ліквідаційних мас.

Таким чином, незалежно від наявності відповідного нормативно-правового акта мирові угоди, плани санації та ліквідаційні маси обов'язково повинні бути погоджені з органом, уповноваженим управляти державним майном. Здійснення арбітражним керуючим реалізації майна боржника без такого погодження є порушенням Закону.

 

 

Погодження ліквідаційної маси з органом, уповноваженим управляти державним майном

Головне територіальне управління юстиції у Сумській області доводить до відома лист- роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.11.2013  №19831-0-33-13/13.2 з окремих питань продажу майна у процедурі банкрутства.
Відповідно до частини третьої статті 49 Закону порядок організації проведення аукціонів у провадженні у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, установлюються органом, уповноваженим управляти державним майном. У цьому випадку Законом передбачено затвердження спеціального нормативно-правового акта із зазначеного питання і його відсутність дійсно є перешкодою для здійснення реалізації майна банкрута.
Міністерством юстиції України як державним органом з питань банкрутства вжито заходів щодо усунення цієї проблеми.
На виконання пункту 2 доручення Прем'єр-міністра України від 12.07.2013 №27765/1/1-13 щодо забезпечення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади затвердження в установленому порядку нормативно-правових актів щодо порядку організації проведення аукціонів у провадженні у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств, що належать до сфери їх управління, та підприємств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує п'ятдесят відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави щодо яких вони здійснюють (далі - Акт), на сьогодні державну реєстрацію Актів забезпечено Міністерством юстиції, Фондом державного майна, Міністерством екології та природних ресурсів, Державним космічним агентством, Міністерством енергетики та вугільної промисловості, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Акти затверджено також Державним концерном "Укроборонпром" та Державним агентством з управління державними корпоративними правами та майном, Національною академією наук, які не підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції, оскільки зазначені органи, уповноважені управляти державним майном, не є суб'єктами нормотворення.
Заходи щодо розробки Актів та їх погодження із заінтересованими органами влади на сьогодні вживаються такими органами, уповноваженими управляти державним майном, як: Міністерство освіти і науки, Державна фіскальна служба, Міністерство інфраструктури, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністерство культури, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Міністерство фінансів, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Державна служба з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації.
 
Проведення оцінки майна боржника ліквідатором.
 
Головне територіальне управління юстиції у Сумській області доводить до відома лист- роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.11.2013  №19831-0-33-13/13.2 з окремих питань продажу майна у процедурі банкрутства.
Відповідно до частин першої та другої статті 43 Закону майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.
Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.
Разом з тим ліквідатор, відповідно до пункту 4 частини першої статті 98 Закону має право залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами.
Законом чітко встановлено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється саме ліквідатором.
Таким чином, ліквідатор проводить оцінку майна боржника самостійно, за наявності відповідного досвіду та знань, але він не позбавлений також права звертатись з цих питань на договірних засадах до спеціалізованих організацій, при цьому ліквідатор повинен дотримуватись принципу забезпечення відчуження майна боржника за найвищою ціною для задоволення визнаних у встановленому Законом порядку вимог кредиторів.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Зокрема, на сьогодні затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440), Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна» (постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442), Національний стандарт №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів» (постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1655), Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» (постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1185).
 
Щодо проведення торгів ліквідатором. 

      Продаж майна боржника врегульовано розділом IV «Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

      Відповідно до частин четвертої, п'ятої та абзацу першого частини шостої статті 49 вищезазначеного розділу Закону суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону.

      Відповідно до абзацу другого частини другої статті 44 Закону ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

 

Головний спеціаліст 

відділу з питань банкрутства                                                                                      К.В. Бойко 


Про затвердження Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство.
 
     Головне територіальне управління юстиції в Сумській області повідомляє, що  постановою пленуму Вищого господарського суду України  від  17.12.2013 №15 було затверджено «Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство». 
     З повним текстом даної постанови можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України у розділі «Судова практика»  ( http://vgsu.arbitr.gov.ua/). 
Про затвердження Положення про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство.
       Головне територіальне управління юстиції в Сумській області повідомляє, що постановою пленуму Вищого господарського суду України  від  17.12.2013 №16 було затверджено «Положення про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство». 
      З повним текстом цієї постанови можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України у розділі «Судова практика»  ( http://vgsu.arbitr.gov.ua/). 
Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Головне територіальне управління юстиції в Сумській області, у зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VІ). доводить до відома та врахування в подальшій роботі лист Вищого господарського суду України  "Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Інформаційний лист ВГСУ від 26.12.2013 №01-06/1862/2013).
З повним текстом листа можно ознайомитися у рубриці " Банкрутство (Роз’яснення) " на офіційному сайті Головного територіального управління юстиції в Сумській області ( http://sumyjust.gov.ua/ ).
 
Порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство. 

Відповідно до розділу III положення про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство оприлюднення оголошень здійснюється на підставі судового рішення, підписується суддею, який прийняв відповідне рішення, з використанням електронного цифрового підпису.

Суддя, який прийняв судове рішення, що містить положення про офіційне оприлюднення, забеспечує повноту і достовірність даних оголошення (повідомлення) та своєчасність підписання такого оголошення (повідомлення) з метою здійснення офіційного оприлюднення.

Підписання оголошення (повідомлення), що підлягає офіційному оприлюдненню, з використанням цифрового підпису є підставою для розміщення відповідного оголошення (повідомлення) на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Оголошення (повідомлення)  після його підписання автоматично передається адміністратору автоматизованої системи – Державному підприємству «Інформаційні судові системи», який протягом одного робочого дня здійснює його офіційне оприлюднення.

Офіційне оприлюднення не залежить від оскарження судового рішення, яке містить положення про здійснення офіційного оприлюднення  оголошення (повідомлення), в апеляційному або касаційному порядку.

Відлік строку на здійснення передбачених Законом процесуальних дій починається з дня офіційного оприлюднення оголошення (повідомлення) на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України. 

     

Про надання кредиту ліквідатору підприємства-боржника. 

Головне територіальне управління юстиції у Сумській області доводить до відома та врахування у подальшій роботі лист Національного банку України від 20.01.2014 № 18-310/2098 стосовно надання інформації про установи, які вправі надавати кредити ліквідатору підприємства-банкрута для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації цього підприємства, і порядку його отримання.

     Порядок надання банком кредиту позичальнику – юридичній особі врегульовано приписами Закону України «Про банки і банківську діяльність», Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

     Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

     Згідно із статею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

     Окремий порядок надання банками кредитів ліквідатору підприємства-банкрута для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації цього підприємства, Національним банком України не встановлюється.

      Враховуючи викладене, ліквідатор з метою отримання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, має право звернутися з відповідною заявою до будь-якого банку, крім банку, що перебуває у стадії ліквідації. 

 

Відмова арбітражного керуючого у наданні або ненаданні інформації та/або документів на письмовий запит територіального органу з питань банкрутства.

       Відповідно до п.6.11 розділу VI Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2013 № 447/5 (далі-Правила), арбітражний керуючий зобов’язаний забезпечити подання необхідних відомостей і документів на першу вимогу Міністерства  юстиції України, головного територіального управління юстиції, комісії з перевірки діяльності арбітражного керуючого, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та Кваліфікаційної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

        Згідно з п.2.2 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5 (далі-Порядок), контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон), іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.

         Слід зазначити, що Правила є підзаконним нормативно-правовим актом та складовою частиною законодавства з питань банкрутства.

        Тобто предметом здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих є дотримання ними також вимог Правил.

  

Головний спеціаліст

відділу з питань банкрутства                                                                                       К.В. Бойко

 

  

Особливості офіційного оприлюднення окремих відомостей про справу про банкрутство.

Оголошення про проведення загальних зборів кредиторів у процедурі санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство офіційно оприлюднюються згідно з Положенням про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство, затвердженого постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 16.

З метою офіційного оприлюднення таких оголошень боржник не пізніше, ніж за п’ятнадцять днів до дня їх проведення надсилає відповідне оголошення адміністратору автоматизованої системи (далі-ААС) - державному підприємству «Інформаційні судові системи» на адресу його електронної пошти.

Оголошення про проведення загальних зборів кредиторів здійснюється за формою, встановленою ААС , і підписується боржником з використанням електронного цифрового підпису. Відповідальність за повноту і достовірність оголошення несе боржник.

Загальні збори кредиторів можуть бути проведені виключно за умови розміщення оголошення на офіційному веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України.

 

Представництво інтересів акціонерів перед третіми особами

 

Представник інтересів акціонерів, учасників та трудового колективу діє на підставі протоколу та непотребує довіреності.

Протокол загальних зборів акціонерів акціонерного товариства про уповноваження особи на представництво інтересів акціонерів перед третіми особами є самостійною підставою для виникнення правовідносин з представництва відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 33 Закону України «Про акціонерні товариства» , що не вимагає посвідчення довіреності на представництво інтересів акціонерів у справі про банкрутство.

Посилання на рішення суду з реєстру судових рішень:
Постанова Вищого господарського суду України від 19.11.2013р. у справі  №4/14 vgsu.arbitr.gov.ua/docs/28_4273183.html 

 

Розгляд мирової угоди в господарському суді. 

      Порядок розгляду мирової угоди в господарському суді закріплений ст. 81 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ (далі - Закон).

      Так, сторона мирової угоди протягом п’яти днів з дня укладення мирової угоди повинна подати до господарського суду заяву про її затвердження. Слід зазначити, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами ( ст. 77 Закону).

       До заяви про затвердження мирової угоди додаються:

-текст мирової угоди;

-протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди;

-список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;

-зобов’язання боржника щодо погашення заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв’язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов’язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв’язку з припиненням трудових відносин;

-зобов’язання боржника щодо відшкодування всіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;

-письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності;

-попереднє погодження мирової угоди органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.

       Про дату розгляду мирової угоди господарський суд повідомляє сторони мирової угоди. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду справи.

     Господарський суд зобов’язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення мирової угоди.

        Згідно з ч.3 ст. 81 Закону  господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди у разі:

-порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом;

-якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

      При цьому про відмову в затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу. У разі винесення ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною, однак це не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з іншими умовами   ( п.8 ст. 81 Закону).

         З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами цієї мирової угоди.

         Слід зазначити, що затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

        Протягом п’яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди керуючий санацією або ліквідатор повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі потреби забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника. 

 

Недійсність мирової угоди або її розірвання. Наслідки невиконання мирової угоди. 

     Учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші особи, права і законні інтереси яких порушені або можуть бути порушені мировою угодою, мають право оскаржити ухвалу про припинення провадження у справі у зв’язку із затвердженням мирової угоди ( п.1 ст.82 Закону).

     За заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною в межах провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених цивільним законодавством. Із таких заяв справляється судовий збір у порядку, передбаченому законом.

      Визнання мирової угоди недійсною чи розірвання мирової угоди є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, що встановлено п.3 ст. 82 Закону.

      Вимоги кредиторів, за якими зроблено розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними.

       Мирова угода може бути розірвана в разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів в межах провадження справи про банкрутство.

       Слід зазначити, що розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.

     У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та/або розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.

       У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред’явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.  

 

Роз’яснення Міністерства юстиції України щодо свідоцтва про придбання майна на аукціоні. 

      Головне теритріальне управління юстиції у Сумській області доводить до відома лист Міністерства юстиції України від 06.12.2013 №19648-0-33-13/131 з роз’ясненням щодо свідоцтва  про придбання майна на аукціоні на підставі звернення арбітражного керуючого Кундаса В.А.

   Відповідно до ст. 7 Закону України «Про нотаріат» (далі-Закон) нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Автономної Республіки Крим, крім того, - законодавством Автономної Республіки Крим, наказами Міністерства юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

    Положеннями статей 209, 657 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

     Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

     Частиною четвертою ст. 50 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обовязковому нотаріальному посвідченню.

         Відповідно до ст. 55 Закону правочини щодо відчуження  майна, що підлягає реєстрації, посвідчується за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується.

         Главою 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі-Порядок), визначено посвідчення нотаріусами договорів про відчуження майна.

         Згідно з п. 4 глави 12 розділу II Порядку придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до ст. 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва.

        Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону.

        До протоколу обов’язково має бути доданий засвідчений організатором аукціону текст договору, вказаний в оголошенні про проведення аукціону. 

 

Особливості банкрутства фермерського господарства. 

   Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон), в редакції від 22.12.2011 № 4212- IV врегульовано особливості провадження у справах про банкрутство фермерських господарств. Так, статтею 93 Закону закріплено, що підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та/або зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Заява голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається до господарського суду за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства. Заява підписується головою фермерського господарства.  До заяви голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство також додаються документи, які містять відомості:

про склад і вартість майна фермерського господарства;

про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності;

про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

      Слід зазначити, що зазначені документи додаються головою фермерського господарства до відзиву на подану кредитором заяву про порушення справи про банкрутство.

      Окрім того, головою фермерського господарства у двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство фермерського господарства може бути подано до господарського суду план відновлення платоспроможності фермерського господарства. У разі якщо здійснення заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства, дасть змогу фермерському господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за грошовими зобов’язаннями, господарським судом вводиться процедура розпорядження майном фермерського господарства.

      Про введення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом виноситься ухвала. Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п’ятнадцяти місяців.

      Процедуру розпорядження майном фермерського господарства може бути достроково припинено господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі:

невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства;

наявності інших обставин, які свідчать про неможливість відновлення платоспроможності фермерського господарства.

       Після дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства фермерське господарство визнається господарським судом банкрутом і відкривається ліквідаційна процедура.

       Для проведення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом призначається розпорядник майна в порядку, встановленому цим Законом.

    У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке перебуває у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.  У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана фермерському господарству в тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України. Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на праві приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуто на доходи, які не є у спільній власності членів фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.  Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані тільки на аукціоні, обов’язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об’єктів, що продаються.

      З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється. При цьому, господарський суд надсилає копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського господарства.

 

 Припинення провадження у справі про банкрутство

 

    Загальний порядок припинення провадження у справі про банкрутство закріплений у статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції 22.12.2011 № 4212-IV.

      Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник - юридична особа  не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджений звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;

5) затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом;

6) затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом;

7) боржник виконав усі зобов’язання перед кредиторами;

8) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;

9) згідно із законом справа не підлягає розгляду в господарських судах України;

10) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;

11) в інших випадках, передбачених законом.

     Слід зауважити, що провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 10 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

     Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала.

     У випадках, передбачених пунктами 4-7 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

 

 

Особливості провадження санації боржника його керівником. 

       Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон), в редакції від 22.12.2011 № 4212-IV встановлює порядок провадження   санації боржника його керівником. Так, п.2 ст. 94 Закону закріплено, що для проведення санації боржника його керівником з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею, керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство. При цьому, керівник боржника має право подати в порядку, встановленому цим Законом, заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

- за наявності рішення органу, до повноважень якого згідно із законодавством або установчими документами боржника віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у разі якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноважень якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;

- за наявності плану санації та письмової згоди всіх кредиторів, а також кредиторів загальна сума вимог яких перевищує 50 відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санацією керівника боржника.

       Тобто, до заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з усіма кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода всіх кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна.

       Після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Законом, суд не пізніше п’яти днів з дня її надходження виносить ухвалу про прийняття заяви про порушення провадження у справі, в якій зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Слід зазначити, що в ухвалі про прийняття заяви господарський суд має право зобов’язати заявника, боржника та інших учасників провадження у справі надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання щодо порушення провадження у справі про банкрутство.

       Підготовче засідання суду, у якому здійснюється перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з’ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, проводиться у місячний строк з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

       За результатами розгляду обґрунтованості вимог заявника до боржника господарський суд виносить ухвалу про:

-порушення провадження у справі про банкрутство і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначення розпорядника майна в порядку, встановленому цим Законом, та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею;

- відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

       Після призначення керівника боржника керуючим санацією його трудові відносини з працедавцем зупиняються на час виконання повноважень керуючого санацією.

       Слід зауважити, що у разі пред’явлення боржником недостовірних відомостей про майнові активи боржника або неможливість відновлення платоспроможності згідно з планом санації можливе введення процедури ліквідації.

       Офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство і відкриття процедури санації здійснюється на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

       В свою чергу, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду у місячний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство і відкриття процедури санації письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують та/або заперечення кредиторів проти проведення процедури санації керівником боржника. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

       Керуючий санацією - керівник боржника разом із розпорядником майна зобов’язані відповідно до вимог цього Закону розглянути вимоги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів, письмово повідомивши про результати розгляду заявників і господарський суд.

       Господарський суд у порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.

       Порядок проведення зборів кредиторів, утворення і діяльності комітету кредиторів визначається цим Законом. Комітет кредиторів у місячний строк від дати його утворення повинен подати господарському суду схвалений план санації боржника.

       Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Боржник розпочинає виконання плану санації після його затвердження судом. Якщо справу про банкрутство боржника порушено за заявою кредитора (кредиторів), комітет кредиторів має право звернутися до господарського суду з клопотанням про призначення керуючим санацією керівника боржника, а також розпорядника майна в порядку, встановленому цим Законом. Керуючий санацією та розпорядник майна діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

      Зауважимо, що керуючий санацією - керівник боржника виконує повноваження керуючого санацією і отримує заробітну плату в тому ж розмірі, в якому він її отримував до призначення керуючим санацією.  За поданням комітету кредиторів або розпорядника майна чи за ініціативою господарського суду керуючий санацією - керівник боржника може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією. Звільнення керівника боржника від виконання ним повноважень керуючого санацією позбавляє керівника боржника права самому здійснювати санацію боржника.

      Розпорядник майна продовжує виконувати свої обов’язки протягом проведення керуючим санацією - керівником боржника процедури санації боржника.

      У разі невиконання плану санації боржника або якщо стає очевидним, що виконання плану санації боржника не приведе до відновлення його платоспроможності, процедура банкрутства здійснюється відповідно до цього Закону, про що господарський суд виносить ухвалу. 

 

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

       Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон), в редакції від 22.12.2011 № 4212-IV врегульовано  особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником. Так, ст. 95 Закону встановлено, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. При чому, обов’язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

       За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов’язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

       В свою чергу, кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

       У разі якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до утворення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею.

        Слід зауважити, що невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

        Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

       Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає розгляду господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора). 

 

Оформлення відмови кредитора від забезпечення 

       Кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна, у справах про банкрутство мають статус забезпечених (стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-IV від 22.12.2011). Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 23 Закону «забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення». На практиці постало питання про те, яким чином має бути оформлена відмова від забезпечення?

       За загальним правилом зміна, розірвання або одностороння відмова від договору допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 651 Цивільного кодексу). Можливість відмовитись від забезпечення надана кредитору Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-IV від 22.12.2011 (абзац 2 частини 2 статті 23).

       Оскільки відмова від забезпечення є одностороннім правочином щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинення такого правочину регулюється статтею 547 Цивільного кодексу: правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

        Оскільки законом не встановлено спеціального режиму відмови кредитора від забезпечення, таку відмову може бути оформлено у будь-якому письмовому документі, який надається (надсилається) заставодавцю. Відмову від забезпечення може бути здійснено, в тому числі, і в заяві про порушення справи про банкрутство, і в заяві із грошовими вимогами до боржника.

       Закон не обмежує заставодержателя якимось часом, протягом якого він має можливість скористатися своїм правом на відмову від забезпечення, тому таку відмову може бути вчинено в будь-який час.

Відмова кредитора від забезпечення може бути оформлена в письмовій формі у будь-який час. 

 

Розгляд касаційної скарги на процесуальний документ у справі про банкрутство, який не підлягає касаційному оскарженню. 

         Статтею 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-IV від 22.12.2011 визначено вичерпний перелік процесуальних документів, які підлягають оскарженню у касаційному порядку. Постає питання: чи вправі апеляційний господарський суд повернути касаційну скаргу на процесуальний документ у справі про банкрутство, який не підлягає касаційному оскарженню?

        Апеляційний господарський суд не вправі повернути касаційну скаргу на процесуальний документ у справі про банкрутство, який не підлягає касаційному оскарженню. Розгляд питання про прийняття чи повернення касаційної скарги на процесуальний документ у справі про банкрутство, який не підлягає касаційному оскарженню, здійснює суд касаційної інстанції.

          Відповідно до статті 19 Конституції суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Статтями 111-3 та 111-4 ГПК повноваженнями вирішувати питання про повернення чи прийняття касаційної скарги наділений господарський суд касаційної інстанції. Ані Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ані ГПК не наділяє апеляційний господарський суд такими повноваженнями.

          Тож, виходячи із викладеного, видається, що у випадку надходження до апеляційного господарського суду касаційної скарги на процесуальний документ у справі про банкрутство, який не підлягає касаційному оскарженню, має застосовуватися частина 2 статті 109 ГПК — апеляційний господарський суд зобов'язаний невідкладно надіслати скаргу разом зі справою до Вищого господарського суду України. 

 

Вимоги до звернень громадян та юридичних осіб щодо діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів 

Звернення громадян є одним із засобів захисту їх прав та законних інтересів. Вказане право закріплено основним законом держави. У статті 40 Конституції України зазначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Загальні засади реалізації права громадян на звернення визначено Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96 (далі – Закон). 

Стаття 5 Закону встановлює вимоги до звернення. Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених питань.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Також письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніше як через десять днів від дня його надходження.

Одним з основних завдань головного управління юстиції є здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Зокрема, планові перевірки діяльності арбітражних керуючих  проводяться відповідно до Планів перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених Наказами Міністерства юстиції України, а позапланові, відповідно до ч.2 ст.106 Закону та п.2.6 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27.06.2013 № 1284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2013 за № 1113/23645, - на підставі звернень (скарг) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення додаткового контролю.

При цьому, проведення позапланової перевірки здійснюється територіальними органами з питань банкрутства за наявності доручення Міністерства юстиції України на її проведення відповідно до п. 1.3. Порядку контролю.

Листом Міністерства юстиції України повідомлено, що територіальним органам слід опрацьовувати письмові звернення фізичних та юридичних осіб (листи, скарги, заяви) на предмет наявності в них повідомлення (фактів) про порушення. Звернення, в якому не містяться відомості щодо конкретних фактів порушень арбітражним керуючим, не може бути визнано, як правова підстава для проведення позапланової перевірки.                     

 

 Повноваження комітету кредиторів боржника 

Важливе місце при здійсненні процедур банкрутства відводиться комітету кредиторів, який являється представницьким органом всіх кредиторів (юридичні особи - кредитори беруть участь у зборах i комітеті кредиторів через своїх представників. Фізичні особи можуть брати участь у представницьких органах кредиторів як безпосередньо, так i через представника). Законодавець у частині 6 ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 22.12.2011 (далі - Закон) встановив, що «під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону», представник якого  відповідно до ст.1 Закону є стороною у справі про банкрутство.

Акцентуємо увагу, що відповідно до ст.1 Закону комітет кредиторів є стороною у процедурі банкрутства,  а тому, управління наголошує на сумлінному виконанні покладених обов’язків, як на членів комітету кредиторів, та дотриманню ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Тому контроль за розподілом та спрямуванням коштів від реалізації майнових активів банкрута,  в тому числі і на задоволення вимог по  заробітній платі, покладається на комітет кредиторів.

Відповідно до Закону комітету кредиторів надані наступні повноваження:

1. Приймати рішення про направлення клопотання до господарського суду про:

призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора), припинення повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) (ч.8 ст.28, ч.12 ст.41);

відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч.8 ст.26 Закону);

продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника (ч.8 ст.26 , ч.1 ст.28, ч.2 ст.22);

визнання правочинів (договорів) боржника недійсними (ч.8 ст.26 Закону);

припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника; припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; припинення або продовження процедури санації та укладення мирової угоди (ч.5 ст.36)

введення процедури санації після визнання боржника банкрутом у разі наявності плану санації та до початку продажу майна банкрута (ч.2 ст.37)

проведення незалежної оцінки вартості майна (ч.3 ст.57);

санацію сільськогосподарських підприємств (ч.6 ст.86);

призначення керуючим санацією керівника боржника, а також розпорядника майна (ч.11 ст.94);

звільнення керуючого санацією - керівника боржника від виконання повноважень керуючого санацією (ч.13 ст.94)

2. Погоджувати:

план санації, зміни та доповнення до нього  (абз.4 ч.6 ст.28, ч.1, 7 ст.29, ч.12 ст.36 )

укладення керуючим санацією значних правочинів (договорів) та правочинів (договорів), щодо яких є заінтересованість (абз. 2 ч. 9 ст.28);

призначення членів ліквідаційної комісії (ч.2 ст.40)

кандидатуру юридичної особи, в управління якої будуть передаватися активи боржника, які залишилися непроданими після закінчення процедури ліквідації (абз.2 ч.6 ст.45);

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат (абз.2 ч.7 чт.115)

 3. Приймати рішення про (по):

обрання голови комітету кредиторів (ч.8 ст26);

скликання зборів кредиторів (ч. 8 ст. 26);

підготовку та укладання від імені кредиторів мирової угоди (ч. 8 ст.26, ч.1 ст.80);

визначення складу майна в разі продажу частини майна у процедурі санації боржника або ліквідації банкрута (ч.8 ст.26);

формування фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а також порядку використання його коштів (ч. 6 ст.115);    

4. Розглядати:

звіт розпорядника майна (абз. 10 ч.3 ст.22);

відомості про фінансовий стан боржника (абз. 10 ч.3 ст.22);

пропозиції про можливість відновлення платоспроможності боржника (абз. 10 ч.3 ст.22);

план санації боржника (абз. 12 ч. 3 ст.22 );

щоквартальні звіти керуючого санації (ч.14 ст. 28);

звіт керуючого санації (ч 4 ст. 36);

звіт ліквідатора, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. (ч. 9 ст. 41). 

Як вбачається з викладеного вище, законодавець надав комітету кредиторів право постійного контролю за діями арбітражного керуючого. Більш того, якщо у комітету кредиторів виникає необхідність отримати уявлення про проведену арбітражним керуючим роботу, то затребувані  відомості повинні бути негайно надані  цією особою. Невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обов’язків надає право комітету кредиторів клопотати перед господарським судом про припинення повноважень арбітражного керуючого.  

 

Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про банкрутство. 

      Насьогодні, у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва -боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть кримінальну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, а саме за доведення до банкрутства ( ст.219 КК України).

      Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі  – Закон)  № 4212-IV від 22.12.2011 банкру́тство — визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Процес може бути ініційований або особою-боржником (добровільне банкрутство), або будь-ким з кредиторів, якому боржник не може виплатити борг (вимушене банкрутство).

       Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору, - карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. При цьому, у ст. 219 КК матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

          Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, які призводять до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, і заподіянні внаслідок цього великої матеріальної шкоди державі чи кредитору. Спільною рисою таких дій є їх спрямованість проти інтересів відповідної юридичної особи і спричинення ними відповідної матеріальної шкоди. Це, зокрема, можуть бути: а) укладення завідомо невигідних для даної юридичної особи (у т. ч. удаваних) угод; б) безпідставна виплата на користь інших осіб грошових коштів, безпідставна передача третім особам майна чи уступка належного даній юридичній особі права вимоги до інших осіб; в) прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно відбиваються на виробничій, торговельній, іншій статутній діяльності підприємства, ведуть до виникнення фінансових втрат та збитків; г) заплутування звітності та обліку, знищення, пошкодження документів чи інформації, внаслідок яких стає неможливою ефективна робота відповідного підприємства, установи чи організації.

           Обов'язковою ознакою цього злочину є наявність двох взаємопов'язаних суспільно небезпечних наслідків: 1) стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності; 2) великої матеріальної шкоди державі чи кредитору. При чому злочин є закінченим з моменту настання сукупності вказаних наслідків.

        Суб'єктом злочину можуть бути засновник, учасник або службова особа юридичної особи - суб'єкта господарської діяльності, які, виходячи із організаційно-правової форми відповідної юридичної особи, мають повноваження, необхідні для вчинення передбачених ст. 219 дій. Не може бути суб'єктом даного злочину індивідуальний підприємець, який здійснює свою діяльність без створення юридичної особи.

           З суб'єктивної сторони доведення до банкрутства є умисним злочином. При чому слід зазначити, що обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є також мотив - корислива чи інша особиста заінтересованість винної особи або її бажання задовольнити ті чи інші інтереси третіх осіб. Ставлення винного до заподіяної майнової шкоди може характеризуватися прямим або непрямим умислом.

         Механізм неправомірних дій у разі банкрутства водночас розподіляється на дві складові: неправомірні дії боржника та неправомірні дії кредитора.

         За своїми характеристиками предметом цього злочину є:

— власне майно боржника, яке підлягає розподілу між кредиторами;

— бухгалтерські документи, порядок їх заповнення та зберігання;

— виконання зобов’язань за договорами.

         Організаторами (замовниками) кримінального банкрутства найчастіше бувають:

— керівники (власники, засновники) підприємств, головні бухгалтери й інші службові особи, які керують діяльністю підприємства та відповідають за правильне ведення й зберігання документів бухгалтерського обліку;

— конкуренти, акціонери, керівництво холдингу (фінансово-промислової групи), арбітражні керуючі, представники державних органів, які зацікавлені у банкрутстві підприємства або діють через його керівництво.

          В свою чергу ініціатором справи про банкрутство з огляду на його законодавчий статус може бути:

— боржник (звертається до суду за власною ініціативою у разі настання фінансової неспроможності чи загрози її виникнення). Зазначимо, що відповідно до ст.1 Закону боржник - суб’єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа – підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов’язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. Фізична особа - підприємець є боржником лише за зобов’язаннями, які виникли у неї у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Боржником не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

— кредитор — фізична чи юридична особа — суб’єкт підприємницької діяльності (ст.1 Закону);

— орган державної податкової служби й інші органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника. 

         В свою чергу кредитори поділяються на: конкурсних кредиторів - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечених кредиторів - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) ( ст.1 Закону). 

         За часовими параметрами злочинні дії вчиняються  до виникнення стану неспроможності й спрямовані на погіршання фінансового становища підприємства; на етапі встановлення неспроможності боржника, але до визнання її відповідним рішенням суду; після визнання судом неспроможності під час ліквідаційних процедур. 

 

Адміністративна  відповідальність за порушення законодавства про банкрутство.

      Відповідно до змін у законодавстві від 15.11.2011 № 4025-VI та змін, внесеними згідно із Законом України № 642-VII від 10.10.2013, Кодекс України "Про адміністративні правопорушення" в редакції від 28.03.2014 було доповнено статтями, якими передбачена адміністративна відповідальність  за правопорушення в сфері банкрутства, зокрема:

- умисне приховування громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові, - тягне за собою накладення штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 164-15);

 - умисне приховування громадянином – засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові, тягнуть за собою накладення штрафу від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 166-16);

- завідомо неправдива офіційна заява громадянина - засновника (учасника) або службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі, - тягнуть за собою накладення штрафу від семисот п'ятдесяти до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 166-17).

         Окремо слід зазначити, що велика матеріальна шкода має місце, коли її розмір у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

         Таким чином, аналіз чинного законодавства України дає змогу дійти висновку про те, що учасники процедур банкрутства несуть різні види юридичної відповідальності. Так, боржник (орган управління боржника) несе господарську та кримінальну відповідальність. А, наприклад, відповідальність арбітражного керуючого включає господарсько-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. 

  

Форми та види господарсько-правової відповідальності. 

         В залежності від змісту економічних санкцій, що застосовуються до правопорушника і тих несприятливих наслідків, які він змушений нести в результаті їх застосування, виділяють такі форми господарсько-правової відповідальності:

- відповідальність у формі відшкодування збитків. Слід зазначити, що збитки поділяються на два види:

позитивна шкода - це зменшення майнової маси, що належала потерпілій стороні.

упущена вигода - це ненадходження до потерпілого суб’єкта господарювання того майна, яке повинно було йому надійти, якщо б не відбулося правопорушення.

- відповідальність у формі оплати штрафних санкцій. Особливість її у тому, що вона застосовується лише в тих випадках, коли передбачена законом або договором.

-відповідальність у формі обмеження правоздатності. Також може бути застосована лише у випадках, коли це прямо передбачено законом або договором.

- відповідальність у формі застосування оціночних санкцій. Застосовується лише до державних підприємств та їх структурних підрозділів. Це відповідальність за загальні незадовільні підсумки роботи у звітному періоді. Лише за негативну оцінку цих результатів до підприємства, структурного підрозділу застосовуються економічні санкції у формі зниження розміру заохочувальних фондів (оціночні санкції).

- відповідальність у формі визнання суб’єкта господарювання банкрутом. Застосовується тільки в одному випадку - неспроможності суб’єкта господарювання задовольнити у встановлений строк вимоги кредиторів та виконати зобов’язання перед бюджетом.

         В залежності від структури правопорушень (участь у зобов’язанні декількох суб’єктів господарювання) та розподілу між ними відповідальності виділяють такі види відповідальності:

- дольова - наступає за порушення зобов’язань декількома суб’єктами і визначається долею участі в ньому, тобто кожен учасник (боржник) відповідає за певну частину.

- солідарна - може застосовуватись у випадках, встановлених законом або договором, і можлива тільки тоді, коли є декілька суб’єктів господарювання на боці боржника. За наявності такої умови кредитор має право вибору: він може вимагати сплатити штрафні санкції або відшкодувати збитки як від будь-якого боржника, так і від усіх їх, разом взятих.

- субсидіарна (додаткова) відповідальність - це відповідальність третьої особи за боржника. Вона також встановлюється законом або договором.

          За обсягом відповідальності правопорушника виділяють такі види відповідальності:

повна - це відшкодування контрагенту або державі всіх видів збитків, понесених ними.

- обмежена - встановлюється або в нормах права, що визначають обмежений розмір відповідальності; встановлює максимальний розмір збитків, що підлягають відшкодуванню; або ж в них міститься припис не стягувати з боржника конкретні види збитків.

- підвищена - вводиться законодавцем для особливо серйозних правопорушень (наприклад, відшкодування в подвійному розмірі завданої шкоди; крім вилучення незаконно отриманого прибутку ще й стягнення в доход бюджету штрафу).

 

Оскарження судових рішень у процедурі банкрутства. 

        Згідно ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі-Закон) ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому  Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

        В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Законом.

        У касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

        Слід зазначити, що ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом. 

 

Розгляд позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника.  

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі-Закон) від 22.12.2011 № 4212-IV передбачено таку норму, як розгляд позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство. Статею 1 Закону закріплено, що конкурсні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз’яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. А саме, особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і на вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, щодо сплати заборгованості (у тому числі неустойки, 3 відсотків річних та інфляційних втрат) за поставлений/спожитий природний газ, що утворилася станом на 1 травня 2015 року.

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

У разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред’явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов’язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство (ст. 17 Закону).

Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо у порушенні провадження у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті.

Слід зауважити, що положення частин першої - четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

 

Головний спеціаліст

відділу з питань банкрутства                                                                                      К.В. Бойко 

  

Перевірка відповідності заяви конкурсного кредитора вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». 

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі-Закон) від 22.12.2011 № 4212-IV встановлено, що заяви конкурсних кредиторів повинні відповідати вимогам цього Закону та потребують обов’язкової перевірки. Так, ст. 24 Закону передбачено, що господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону.

У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов’язаний їх усунути. Зазначимо, що ч. 3  ст 23 Закону передбачає, що заява кредитора має містити:

найменування господарського суду, до якого подається заява;

ім’я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);

виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;

відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;

перелік документів, які додаються до заяви.

До заяви в обов’язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

Господарський суд зобов’язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.

Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому випадку суд виносить ухвалу про повернення заяви.

Повернення заяви з підстав, передбачених цією статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто в межах строку, встановленого частиною першою статті 23 цього Закону. 

 

Виконання зобов’язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника у процедурі санації.

Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника протягом усієї процедури санації з метою припинення провадження у справі про банкрутство має право задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів, внесені до реєстру вимог кредиторів, або надати боржнику кошти, достатні для задоволення всіх вимог конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, за винятком неустойки (штрафу, пені). Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі-Закон) від 22.12.2011 № 4212-VI закріплено порядок виконання зобов’язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника у процедурі санації. 
Зокрема, ст. 31 Закону передбачає, що заяву про намір задовольнити вимоги кредиторів власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника має надіслати керуючому санацією, комітету кредиторів та господарському суду, який розглядає справу про банкрутство.
До зазначеної заяви мають бути додані докази, що підтверджують наявність у заявника коштів, достатніх для погашення всіх вимог конкурсних кредиторів.
Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника може брати участь в обговоренні умов плану санації, мирової угоди, а також звіту керуючого санацією.
Заява про наміри підлягає розгляду господарським судом протягом чотирнадцяти робочих днів з дати її надходження з обов’язковим викликом у судове засідання керуючого санацією та членів комітету кредиторів. За результатами розгляду заяви про наміри господарський суд виносить ухвалу про задоволення заяви про наміри або ухвалу про відмову у задоволенні такої заяви.
У разі задоволення судом заяви про наміри власник майна боржника повинен протягом одного місяця з дня винесення ухвали господарського суду провести розрахунки з усіма конкурсними кредиторами.
Після закінчення виконання зобов’язань боржника власником майна боржника керуючий санацією протягом десяти днів зобов’язаний подати до господарського суду письмовий звіт.
Затвердження звіту керуючого санацією проводиться господарським судом у порядку та на умовах, передбачених  статтею 36 цього Закону.
 
Виконання зобов’язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника у ліквідаційній процедурі.
 
Виконання зобов’язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника у ліквідаційній процедурі закріплено ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі-Закон) від 22.12.2011 № 4212-VI.
Зокрема, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника у будь-який час до закінчення ліквідаційної процедури має право одночасно задовольнити усі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів або надати боржнику грошові кошти, достатні для задоволення всіх вимог кредиторів, у порядку та на умовах, передбачених статтею 31 цього Закону.
Власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника може брати участь в обговоренні звіту ліквідатора та мирової угоди, а також може заявляти клопотання про погашення заборгованості або перехід до процедури санації.
У разі виконання зобов’язань боржника власником майна боржника надання звіту ліквідатором відбувається у порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону. Так, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:
відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;
відомості про реалізацію об’єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;
копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;
реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;
документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів;
довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;
для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).
За результатами розгляду звіту ліквідатора господарський суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство в разі задоволення всіх вимог кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів.
 
Помічник арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). 

 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 (далі-Закон) закріплений правовий статус помічника арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Так, згідно ст. 100 закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) може мати помічника (помічників) на підставі трудового договору (контракту).

  Помічником арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну або економічну освіту та володіє державною мовою. Не може бути помічником особа, яка має судимість за вчинення корисливих злочинів, а також особа, визнана судом недієздатною (обмежено дієздатною).

 Добір і прийняття на роботу помічника є виключним правом арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). При цьому арбітражний керуючий зобов’язаний перевірити відповідність особи вимогам цієї статті.

Права, обов’язки, відповідальність помічника арбітражного керуючого визначаються цим Законом та трудовим договором (контрактом), укладеним між арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) та помічником.

Помічник арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надає допомогу арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) під час здійснення ним заходів щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та виконує доручення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для забезпечення реалізації його повноважень.

Стаж роботи помічником арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) прирівнюється до строку стажування.

Строк стажування у арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) становить шість місяців. Після закінчення цього строку арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), який проводив стажування, готує відгук про проходження стажування і направляє його до кваліфікаційної комісії для вирішення питання про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

Помічник арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не може займатися підприємницькою (посередницькою) або адвокатською діяльністю, обіймати посади в органах державної влади або органах місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової та творчої діяльності. 

 

Призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство. 

 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі-Закон) встановлено умови та порядок призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Так, ст. 114 Закону передбачено, що кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. Слід зазначити, що Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення розпорядника майна господарським судом у справах про банкрутство затверджується Пленумом Вищого господарського суду України за погодженням з державним органом з питань банкрутства.

Під час прийняття заяви про порушення справи про банкрутство суд в ухвалі зобов’язує визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надати заяву на участь у даній справі.

У разі якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом. При чому, під час призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) господарський суд не пов’язаний з кандидатурами арбітражних керуючих, запропонованими комітетом кредиторів, та має право призначити арбітражного керуючого самостійно.

До арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), які призначаються на державні підприємства та підприємства, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, а також на підприємства, до яких у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та/або її дочірнього підприємства, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії, виникли вимоги щодо сплати заборгованості за поставлений/спожитий природний газ, Кабінет Міністрів України може встановлювати додаткові вимоги.

Відхилення господарським судом запропонованих кандидатур арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та призначення іншого арбітражного керуючого повинно бути вмотивованим.

Згідно ч. 2 ст. 114 Закону  розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі:

1) які є заінтересованими у цій справі;

2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;

3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов’язків, покладених цим Законом;

4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого);

5) які здійснювали раніше повноваження приватного виконавця щодо примусового виконання судових рішень або рішень інших органів (посадових осіб), у яких боржник був стороною виконавчого провадження.

До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора за його заявою.

  

Головний спеціаліст

відділу з питань банкрутства                                                                                       К.В. Бойко

 

Усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство. 

Підстави та порядок усунення арбітражного керуючого передбачено ст. 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі-Закон). Так, усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від виконання ним своїх обов’язків здійснюється господарським судом за клопотанням комітету кредиторів, органу, уповноваженого управляти державним майном (для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків) або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов’язків, покладених на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

2) зловживання правами арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

6) наявності конфлікту інтересів.

{Частину третю статті 114 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 224-VII від 14.05.2013}

Суд протягом п’яти днів з дня, коли йому стало відомо про наявність підстав для усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виносить ухвалу про його відсторонення від виконання відповідних повноважень під час провадження у справі про банкрутство.

За клопотанням учасників провадження у справі про банкрутство державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, виконання обов’язків керівника боржника може тимчасово покладатися господарським судом на розпорядника майна до призначення нового керівника боржника в порядку, визначеному законодавством та установчими документами.

Слід зазначити, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний завчасно повідомляти орган, уповноважений управляти державним майном, про час, місце і порядок денний зборів кредиторів та засідань комітету кредиторів державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків.

Крім того, керуючий санацією щоквартально звітує перед органом, уповноваженим управляти державним майном, про виконання плану санації державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків.

Звіт керуючого санацією державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, розглянутий комітетом кредиторів, та протокол засідання комітету кредиторів не пізніше п’яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів арбітражний керуючий надсилає органу, уповноваженому управляти державним майном. 

 

Утворення та порядок діяльності саморегулівної організації арбітражних керуючих. 

Правовий статус саморегулівної організації арбітражних керуючих закріплений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон) та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визнання статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих» (далі-Порядок) від  від 19.12.2012  № 1179. Так, ст. 117 Закону саморегулівною організацією арбітражних керуючих є всеукраїнська громадська організація, що об’єднує арбітражних керуючих, які отримали свій статус відповідно до вимог цього Закону, та здійснює повноваження з громадського регулювання діяльності арбітражних керуючих.

Утворення та порядок діяльності саморегулівної організації арбітражних керуючих регулюється законодавством про об’єднання громадян з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Саморегулівна організація арбітражних керуючих є юридичною особою, яка діє на засадах самоврядування і діяльність якої не має на меті отримання прибутку. При цьому, саморегулівна організація арбітражних керуючих може набути статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих в разі, коли вона відповідає таким критеріям:

наявність у складі організації не менш як ста арбітражних керуючих;

участь членів організації не менше ніж в ста процедурах, що застосовуються у справах про банкрутство;

наявність розроблених відповідно до вимог  Закону  правил професійної діяльності арбітражних керуючих, що є обов’язковими для виконання членами саморегулівної організації арбітражних керуючих;

створення органів управління і спеціалізованих органів саморегулівної організації арбітражних керуючих, функції і повноваження яких відповідають вимогам зазначеного  Закону.

 Порядок визнання статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих  державним органом з питань банкрутства встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зокрема, згідно Порядку, для визнання статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих саморегулівна організація арбітражних керуючих подає до Мін’юсту заяву за формою, що затверджується Мін’юстом. До заяви додаються такі документи:

засвідчені в установленому порядку копії статуту та свідоцтва про реєстрацію громадського об’єднання як громадської організації;

засвідчена в установленому порядку копія рішення про підтвердження всеукраїнського статусу громадської організації;

перелік арбітражних керуючих - членів саморегулівної організації арбітражних керуючих, складений за формою згідно з додатком до цього Порядку;

засвідчена в установленому порядку копія протоколу установчих зборів саморегулівної організації арбітражних керуючих, який містить рішення про утворення органів управління і спеціалізованих органів відповідно до затвердженого статуту;

засвідчена в установленому порядку копія правил професійної діяльності арбітражних керуючих, затверджених органом управління саморегулівної організації арбітражних керуючих, до повноважень якого згідно із статутом належить затвердження таких правил.

За результатами розгляду та перевірки документів, поданих саморегулівною організацією арбітражних керуючих, Мін’юст протягом 30 робочих днів приймає рішення:

про залишення заяви без розгляду; про визнання статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих; про відмову у визнанні такого статусу.

Заява саморегулівної організації арбітражних керуючих залишається без розгляду в разі неподання або подання не в повному обсязі документів, передбачених  пунктом 5  цього Порядку, про що Мін’юст письмово інформує саморегулівну організацію арбітражних керуючих. Про визнання статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих Мін’юст видає наказ, копія якого надсилається саморегулівній організації арбітражних керуючих.

Мін’юст може відмовити у визнанні статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих за наявності однієї з таких підстав:

невідповідність саморегулівної організації арбітражних керуючих вимогам, зазначеним у пункті 4 цього Порядку;

недостовірність документів чи інформації, зазначеної в документах, що було виявлено під час їх розгляду та перевірки.

Статус Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих може бути анульований:

у разі добровільної відмови від такого статусу;

за результатами проведених Мін’юстом заходів контролю за діяльністю Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих в разі:

- виявлення невідповідності її діяльності вимогам пункту 4 цього Порядку;

- неподання або несвоєчасного подання документів, передбачених пунктом 13 цього Порядку;

- припинення або заборони її діяльності;

- невиконання або неналежного виконання організацією повноважень щодо громадського регулювання професійної діяльності арбітражних керуючих, визначених  Законом .

У разі добровільної відмови від статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих саморегулівна організація арбітражних керуючих письмово звертається до Мін’юсту з відповідною заявою.

Мін’юст приймає рішення про анулювання статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих протягом десяти календарних днів з дня виявлення підстав для анулювання за результатами здійснення заходів контролю або з дня надходження заяви про добровільну відмову від такого статусу.

У разі прийняття рішення про анулювання статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих Мін’юст видає наказ, копія якого надсилається саморегулівній організації арбітражних керуючих. У наказі про анулювання статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих обов’язково зазначається підстава анулювання статусу.

У разі внесення змін до документів, зазначених в абзацах другому - четвертому пункту 5 цього Порядку, Всеукраїнська саморегулівна організація арбітражних керуючих у двотижневий строк з дня внесення таких змін повідомляє про це Мін’юсту.

Відомості про заяву щодо визнання статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих, залишення її без розгляду, визнання, відмову у визнанні або анулювання статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих заносяться в окремий журнал реєстрації заяв про визнання статусу Всеукраїнської саморегулівної організації арбітражних керуючих за формою, що затверджується Мін’юстом. 

 

Функції та повноваження саморегулівної організації арбітражних керуючих. 

Функції та повноваження саморегулівної організації арбітражних керуючих передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон).

Згідно ст. 118 Закону саморегулівна організація арбітражних керуючих здійснює такі функції та повноваження щодо громадського регулювання діяльності арбітражних керуючих:

1) контроль за виконанням положень цього Закону та інших нормативно-правових актів у діяльності арбітражних керуючих – її членів;

2) участь у розробленні нормативно-правових актів та заходах з питань відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

3) участь у професійній підготовці арбітражних керуючих та підвищенні їх професійного рівня;

4) участь у складі кваліфікаційної та дисциплінарної комісій;

5) захист інтересів членів саморегулівної організації арбітражних керуючих в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

6) інформування суспільства про практику та проблемні питання у процедурах відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

7) інші повноваження, передбачені законом.

Контроль (нагляд) за діяльністю саморегулівної організації  арбітражних керуючих здійснює державний орган з питань банкрутства. При цьому, предметом контролю (нагляду) державного органу з питань банкрутства є дотримання саморегулівною організацією арбітражних керуючих вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів України. 

 

Укладення мирової угоди та набрання нею чинності. 

Мирова угода як спосіб оформлення домовленості про врегулювання спору досить часто використовується в судовій практиці багатьох країн. В Україні такий засіб припинення провадження в судовій справі передбачений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -Закон) від 22.12.2011 № 4212-VI.

  Так, ст. 77 Закону встановлено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.( ст. 79 Закону)

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Слід зазначити, що  одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Окрім того, мирова угода повинна містити положення про:

розміри, порядок і строки виконання зобов’язань боржника;

відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Крім того, мирова угода може містити умови щодо:

виконання зобов’язань боржника третіми особами;

задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.  

 

Схвалення мирової угоди забезпеченими кредиторами. 

Мирова угода протягом семи днів від дня прийняття комітетом кредиторів рішення про її укладення схвалюється забезпеченими кредиторами, що закріплено ст. 80 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон) від 22.12.2011 № 4212-VI. При чому, для схвалення мирової угоди потрібна згода всіх забезпечених кредиторів.

Якщо будь-хто із забезпечених кредиторів заперечує проти схвалення мирової угоди, інші забезпечені кредитори можуть прийняти одне з таких рішень:

про виділ забезпечених речей із майна боржника, їх продаж на аукціоні в порядку, встановленому цим Законом, та задоволення вимог такого кредитора за рахунок отриманих від продажу коштів;

про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів.

Якщо всі забезпечені кредитори заперечують проти схвалення мирової угоди, інші кредитори можуть прийняти одне з таких рішень:

про виділ забезпечених речей з майна боржника, їх продаж на аукціоні в порядку, встановленому цим Законом, та задоволення вимог забезпечених кредиторів за рахунок отриманих від продажу коштів;

про викуп боргу відповідно до відомостей реєстру вимог кредиторів.

{Частину четверту статті 80 виключено на підставі Закону № 5405-VI від 02.10.2012} 


Про інформаційну вивіску, що ідентифікує офіс арбітражного керуючого. 

Відповідно до пунктів 6.8 та 6.9 розділу VІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2013 № 447/5, біля входу в офіс повинна бути інформаційна вивіска, що ідентифікує офіс арбітражного керуючого.

Вивіска має містити напис “контора арбітражних керуючих”, якщо в офісі працюють два та більше арбітражних керуючих, або “офіс арбітражного керуючого”, якщо арбітражний керуючий працює одноособово.

Біля входу в офіс також розміщується інформація щодо часу прийому громадян, часу початку та закінчення робочого дня, часу обідньої перерви, вихідних днів.

Слід зазначити, що Правилами організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не забороняється розміщення інформації щодо часу прийому громадян, часу початку та закінчення робочого дня, часу обідньої перерви, вихідних днів на інформаційній вивісці, що ідентифікує офіс (контору) арбітражного керуючого.                                                                        

 

 

Щодо реєстраційного індексу вхідної кореспонденції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). 

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2013 № 447/5, діловодство арбітражного керуючого ведеться з дотриманням цих Правил, Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 348, Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затверджених наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001 № 16, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.05.2001 за № 407/5598 (зі змінами), ДСТУ 4163-2003 “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів”, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, та інших нормативно-правових актів у сфері архівної справи та діловодства.

Пунктом 8.2 розділу ІІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) передбачається, що для вхідних документів реєстраційний індекс складається з порядкового номера, наприклад: 55, де 55 – порядковий номер.

Тобто реєстраційний індекс вхідних документів складається лише з порядкового номера відповідно до журналу реєстрації вхідних документів.  Для полегшення пошуку документів після їх розгляду та виконання необхідно вносити у графу № 5 “Відмітка про виконання документа” журналу реєстрації вхідних документів інформацію, зокрема щодо номера номенклатурної справи, у яку підшито виконаний документ, враховуючи вимоги до відмітки про виконання документа, передбачені пунктом 4.4 розділу ІІІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). 

 

 Щодо складення описів справ арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
 
Відповідно до пунктів 3.2 та 3.4 підрозділу 3 розділу V Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2013 № 447/5, описи справ укладаються окремо на справи тривалого (понад 10 років) зберігання та з кадрових питань. Справи кожного року становлять річний розділ опису. На справи тимчасового (до 10 років) зберігання описи не складаються. У разі припинення діяльності арбітражного керуючого такі описи складаються обов'язково.
Описи справ ведуться протягом усієї діяльності арбітражного керуючого з використанням єдиної наскрізної нумерації, доки кількість номерів справ не дійде 999. Після цього опис вважається закінченим, а справи, що створюються в наступні роки, включаються до іншого опису. Отже, описи справ укладаються на справи тривалого (понад 10 років) зберігання та з кадрових питань протягом усієї діяльності арбітражного керуючого. На справи тимчасового (до 10 років) зберігання описи складаються лише у разі припинення діяльності арбітражного керуючого, тобто на ті справи тимчасового (до 10 років) зберігання, які на момент припинення діяльності арбітражного керуючого перебували у поточному діловодстві та в архіві арбітражного керуючого, строк зберігання яких ще не закінчився.
 
 Щодо передавання справ до архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
 
Згідно з пунктами 4.1 та 4.3 підрозділу 4 розділу V Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2013 № 447/5, справи тривалого (понад 10 років) зберігання та з кадрових питань, а також облікові документи не пізніше ніж через два роки після закінчення їх ведення у діловодстві в упорядкованому стані передаються до архіву арбітражного керуючого для подальшого зберігання та користування. За рішенням арбітражного керуючого до його архіву можуть передаватися справи тимчасового (до 10 років включно) зберігання. У цьому випадку такі справи повинні зберігатися окремо від справ тривалого (понад 10 років) зберігання та з кадрових питань.
З огляду на зазначене вбачається, що рішення щодо передачі справ тимчасового (до 10 років включно) зберігання до архіву арбітражного керуючого для подальшого зберігання та користування приймається арбітражним керуючим самостійно.
 
Щодо охоронної сигналізації в приміщенні, де знаходиться контора (офіс) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідно до пункту 6.7 розділу VІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року № 447/5, офіс повинен бути захищений від   несанкціонованого проникнення, а саме повинна бути встановлена охоронна сигналізація.
Тобто вимога щодо захищеності офісу шляхом встановлення охоронної сигналізації повинна бути забезпечена арбітражним керуючим цілодобово, оскільки головною метою цієї вимоги є уникнення несанкціонованого проникнення офісу, яке можливе у будь-який час доби.
Відповідно до пункту 5.4 та 5.5 ДСТУ 3960-2000 “Системи тривожної сигналізації. Системи охоронної і охоронно-пожежної сигналізації. Терміни та визначення ”, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 06.04.2000 № 260 (далі – ДСТУ 3960-2000), система тривожної сигналізації визначається як електричне обладнання, призначене для виявляння та попереджування про наявність небезпеки. Система охоронної сигналізації – електричне обладнання, що є складова частина системи тривожної сигналізації, призначене для виявляння та попереджування про наявність нападу та/або проникнення в підохоронні зони чи об’єкти.
Зі змісту ДСТУ 3960-2000 вбачається, що система охоронної сигналізації є трьох видів: автоматична, автоматизована та ручна.
Слід зазначити, що Правила не встановлюють вимоги до виду охоронної сигналізації. При цьому, вважаємо, що саме автоматична система охоронної сигналізації може найкраще забезпечити захист офісу арбітражного керуючого від несанкціонованого проникнення, оскільки саме автоматична система охоронної сигналізації визначається згідно з пунктом 5.9 ДСТУ 3960-2000 як система, що виявляє та попереджує про проникнення та/або напад без участі людини.
Відповідно до пункту 6.7 розділу VІ Правил у разі укладення договору щодо охорони офісу такий договір укладається між арбітражним керуючим та відповідним суб’єктом господарювання.
З огляду на зазначене вбачається, що арбітражний керуючий самостійно укладає з відповідним суб’єктом господарювання договір щодо охорони його офісу, при цьому система охоронної сигналізації може встановлюватись не лише на приміщення, де знаходиться його офіс. Також вважаємо, що в приміщенні, де знаходиться контора арбітражних керуючих, може встановлюватися одна система охоронної сигналізації, однак договір з відповідним суб’єктом господарювання укладається кожним арбітражним керуючим окремо або спільно всіма арбітражними керуючими, які здійснюють діяльність у такому приміщені.
 
Розмежування архіву арбітражного керуючого від архіву підприємства-боржника.
     
Дія Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року № 447/5, поширюється на діловодство та архів арбітражного керуючого(розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) як суб’єкта незалежної професійної діяльності та не стосується діловодства та архіву підприємства-боржника, у справі про банкрутство щодо якого арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. Тобто, незалежно від того, чи призначений арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) у конкретній справі про банкрутство, чи не призначений для виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора зобов’язаний забезпечити ведення власного діловодства та архіву. А під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справі про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) повинен паралельно вести власне діловодство та архів, а також забезпечити організацію діловодства та архіву підприємства-боржника як прирівняною Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до службової особи такого підприємства-боржника. І саме з метою орієнтування арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) щодо необхідних документів, які повинні формуватися відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, строки їх зберігання було передбачено вищезазначеними Правилами Примірна номенклатури справ арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Така Примірна номенклатура справ максимально виокремлює документи, що пов’язані з діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та не стосується діловодства та архіву підприємства-боржника.
У зв’язку з цим на вхідні/вихідні документи, які надходять/виходять до/від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), що стосуються його діяльності, при цьому не пов’язані з діяльністю підприємства-боржника щодо якого арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, або після усунення від виконання таких повноважень, поширюються вимоги встановлені Правилами організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року № 447/5. При цьому, вхідні/вихідні документи, які надходять/виходять до/від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), що стосуються діяльності та справи про банкрутство підприємства-боржника щодо якого арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, відносяться до діловодства та архіву підприємства-боржника.
Однак необхідно враховувати, що відповідно до пункту 2.11 підрозділу 2 розділу IV вищевказаних Правил арбітражний керуючий, який виконує повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справі про банкрутство, зобов’язаний вести справу щодо кожного боржника (банкрута), до якої долучаються документи та витяги з них або їх копії, що пов’язані з виконанням арбітражним керуючим покладених на нього обов’язків, зокрема: ухвали, постанови господарського суду у справі про банкрутство, інші судові ухвали, рішення, які стосуються справи; протоколи зборів кредиторів; реєстр вимог кредиторів, письмові заяви кредиторів з вимогами до боржника та результати їх розгляду (рішення про визнання чи відхилення вимог); протоколи комітету кредиторів; листування арбітражного керуючого щодо забезпечення ним виконання покладених обов'язків; звіти арбітражного керуючого та додатки до них, надані комітету кредиторів та господарському суду, у тому числі копії актів приймання-передавання документів (справ) підприємства-банкрута до відповідної архівної установи; документи, які підтверджують витрати арбітражного керуючого у зв’язку з виконанням ним своїх повноважень; плани санації, зміни та додатки до них; мирові угоди та додатки до них; документи, що підтверджують виконання плану санації; копії заяв, позовних заяв та клопотань, що подаються арбітражним керуючим до суду, щодо забезпечення ним виконання покладених обов’язків; акти інвентаризації і аналіз фінансово-господарського стану боржника; звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) боржника (банкрута); копії договорів, що пов’язані з ліквідацією боржника (банкрута); протоколи проведення аукціонів; документи щодо формування ліквідаційної маси; перелік майна боржника (банкрута), що є предметом забезпечення; документи, що підтверджують погашення вимог кредиторів; ліквідаційний баланс; інші документи, що пов’язані з виконанням арбітражним керуючим покладених на нього обов’язків.
 
Використання печатки арбітражного керуючого при виконанні повноважень розпорядника майна у відповідній справі про банкрутство.
 
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства – боржника.
У зв’язку з цим при виконанні у конкретній справі про банкрутство арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора не є допустимим використання печатки, оскільки на цей період арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) прирівнюється до службової особи і необхідно використовувати печатку відповідного підприємства-боржника.
Пунктами 18.1 –18.3 підрозділу 18 розділу ІІ Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року № 447/5, передбачається, що на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис арбітражного керуючого скріплюється його печаткою.
Примірний перелік документів, підпис арбітражного керуючого на яких скріплюється печаткою арбітражного керуючого, наведено в додатку 4 до цих Правил. Відбиток печатки арбітражного керуючого ставиться також на копіях документів, що ним надаються.

Відповіді на найпоширеніші запитання, що виникають при стажуванні осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

1. Хто може бути керівником стажування?

Відповідно до пункту 3.9 глави 3 розділу ІІ Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.12.2012 № 1973/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за № 6/22538, керівником стажування особи, яка має намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), який відповідає таким вимогам: має стаж здійснення діяльності арбітражного керуючого не менше 3 років, брав участь не менше ніж у 15 (у сукупності) справах про банкрутство, у практиці якого було припинення провадження у справі про банкрутство шляхом укладення мирової угоди або виконання плану санації або виконання усіх зобов'язань перед кредиторами до визнання боржника банкрутом та до якого не застосовувались дисциплінарні стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (до набрання чинності Законом України від 22 грудня 2011 року N 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) з підстав, передбачених абзацами третім, шостим, сьомим, дев'ятим, десятим частини першої статті 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності").

2. Куди звертатися для отримання інформації щодо кандидатури керівників стажування?

Відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.12.2012 № 1973/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за № 6/22538, особа, яка має намір пройти стажування, звертається до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації місця проживання або місця перебування (далі - Головне управління юстиції) із заявою про надання інформації про кандидатури керівників стажування. Головними управліннями юстиції забезпечено ведення обліку (реєстру) арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), які відповідають вимогам керівника стажування відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 27.12.2012 № 1973/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за № 6/22538.

Принагідно зазначаємо, що до заяви про надання інформації про кандидатури керівників стажування слід додавати:

 - копію паспорта громадянина України (першої, другої сторінок паспорта громадянина України і сторінки, на якій розміщено штамп про реєстрацію місця проживання (перебування) фізичної особи);

- копію диплома про вищу юридичну або економічну освіту;

- копію сертифіката про проходження навчання у сфері відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Копії вищезазначених документів повинні бути засвідчені в установленому законодавством порядку.

3. Який порядок проходження стажування?

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містить обов’язку щодо проходження стажування особою, яка має намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), на підставі трудового договору (контракту).

Згідно з главою 3 розділу ІІ Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.12.2012 № 1973/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за № 6/22538, зарахування на стажування і строк його проходження оформляються наказом керівника стажування – арбітражного керуючого.

Керівник стажування надсилає копію цього наказу протягом 3 робочих днів з дня його видання в Головне управління юстиції за місцезнаходженням своєї контори (офісу), що є основним місцем здійснення його діяльності.

Під час стажування керівник стажування залучає стажиста до надання допомоги керівнику стажування під час здійснення ним заходів щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не менше ніж у 3 справах.

Керівник стажування може одночасно стажувати не більше 2 стажистів.

У разі неможливості виконання своїх обов'язків керівником стажування (за станом здоров'я, у разі анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора тощо)) стажист звертається в Головне управління юстиції для визначення іншого керівника стажування.

За результатами стажування керівник стажування в останній день проходження стажування складає у двох примірниках відгук про проходження стажування особою, яка має намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), один з яких надається стажисту, другий направляється до Кваліфікаційної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для вирішення питання про допуск до складення кваліфікаційного іспиту». 


Покрокові дії для отримання інформаційної довідки з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство

Для отримання інформаційної довідки з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, в електронній формі, потрібно виконати такі дії:

  1. на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції перейти за посиланнями: Електронні сервіси ОН-ЛАЙН → Кабінет адміністративних послуг;
  2. в кабінеті електронних сервісів обрати потрібний реєстр за посиланнями: Послуги → Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство → отримати інформаційну довідку;
  3. авторизуватися (зареєструватися);
  4. перевірити особисті дані (чи дані організації, від імені якої буде сформовано запит);
  5. вказати параметри пошуку:

- код боржника за ЄДРПОУ (для юридичних осіб);

- дату і номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про проведення державної реєстрації(для фізичних осіб – підприємців).

Інформаційна довідка буде виведена на екран, а також відправлена на електронну адресу mail.gov.ua.

Інформаційні довідки з Єдиного реєстру підприємств надаються безоплатно.

 

28/12/2016


Загальна інформація щодо підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у справах про банкрутство страхових організацій

Головне територіальне управління юстиції у Сумській області інформує, що для участі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у справах про банкрутство страхових організацій, таким арбітражним керуючим необхідно пройти спеціальну підготовку та отримати свідоцтво про проходження підготовки у справах про банкрутство страхових організацій.

Порядок підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у справах про банкрутство страхових організацій регламентується Положенням про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), їх підготовки у справах про банкрутство страхових організацій, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.12.2012 № 1973/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за № 6/22538 (із змінами) (далі – Положення).

Підготовку у справах про банкрутство страхових організацій проходять арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), які отримали свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) відповідно до вимог чинного законодавства.

Підготовка арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у справах про банкрутство страхових організацій організовується та проводиться навчальними закладами (установами) (далі - заклади), які включені до Переліку закладів, що проводять курси, відповідно до пункту 2.6 глави 2 розділу II Положення.

Підготовка арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у справах про банкрутство страхових організацій полягає у проведенні закладами навчальних курсів з отримання знань у сфері банкрутства страхових організацій (далі - курси) з видачею сертифіката про проходження підготовки у справах про банкрутство страхових організацій.

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) проходить курси на підставі договору, укладеного між ним і закладом.

Строк проведення курсів становить не менше 72 годин.

Проведення курсів завершується проведенням у закладі, який здійснював підготовку арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у справах про банкрутство страхових організацій, іспиту.

У разі успішного складення іспиту заклад не пізніше ніж у п'ятиденний строк з дня складення іспиту видає арбітражним керуючим (розпорядникам майна, керуючим санацією, ліквідаторам) свідоцтво про проходження підготовки у справах про банкрутство страхових організацій (далі - свідоцтво) за формою, наведеною в додатку 5 до Положення.

Строк дії свідоцтва становить три роки з дати його видачі.

Арбітражний керуючий, який не склав іспит, має право скласти його повторно протягом року з дати складання іспиту, але не більше одного разу. У разі нескладення особою іспиту повторно така особа проходить перепідготовку в порядку, встановленому чинним законодавством для підготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у справах про банкрутство страхових організацій.

Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), які отримали свідоцтва про проходження підготовки у справах про банкрутство страхових організацій, але не працювали за напрямом цієї діяльності протягом трьох років з дати його видачі, повинні підтвердити свій фаховий рівень шляхом складення іспиту в закладі, який включено до Переліку закладів відповідно до пункту 2.6 глави 2 розділу II Положення.

 

Головний спеціаліст

відділу з питань банкрутства                                                            К.В. Бойко

Україна, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28. Тел./факс (0542) 66-19-48, 66-19-36

© 2016 Головне територіальне управління юстиції у Сумській області
Розробка студії «Данкор Веб» Мапа сайту